Raglan Road - Loreena McKennitt

On Raglan Road on an Autumn Day,

I saw her first and knew

That her dark hair would weave a snare

That I may one day rue.

I saw the danger, yet I walked

Along the enchanted way

And I said let grief be a falling leaf

At the dawning of the day.

On Grafton Street in November,

We tripped lightly along the ledge

Of a deep ravine where can be seen

The worst of passions pledged.

The Queen of Hearts still baking tarts

And I not making hay,

Well I loved too much;

by such and such

Is happiness thrown away.

I gave her the gifts of the mind.

I gave her the secret sign

That’s known to all the artists who have

Known true Gods of Sound and Time.

With word and tint I did not stint.

I gave her reams of poems to say

With her own dark hair and her own name there

Like the clouds over fields of May.

On a quiet street where old ghosts meet,

I see her walking now away from me,

So hurriedly.

My reason must allow,

For I have wooed, not as I should

A creature made of clay.

When the angel woos the clay, he’ll lose

His wings at the dawn of the day.

На Raglan Road в осінній день,

Я побачив її першим і пізнав

Що її темне волосся сплете пастку

Що я можу одного разу пошкодувати.

Я побачив небезпеку, але пройшов

Зачарованою дорогою

І я сказав, нехай горе буде опадаючим листом

На світанку дня.

На Графтон-стріт у листопаді,

Ми легко спіткнулися об карниз

З глибокого яру, де видно

Найгірші пристрасті в заставі.

Королева Черви все ще пече тарти

А я не сіно заготовляю,

Ну, я надто сильно любив;

таким-то

Чи щастя викинуто.

Я дав їй дар розуму.

Я дав їй таємний знак

Це відомо всім митцям

Відомі справжні Боги Звуку та Часу.

На слово і відтінок я не поскупився.

Я дав їй купу віршів, щоб розповісти

З її власним темним волоссям і власним іменем

Як хмари над травневими полями.

На тихій вулиці, де старі привиди зустрічаються,

Я бачу, як вона йде від мене,

Так поспішно.

Мій розум повинен дозволяти,

Бо я залицявся, не як треба б

Істота з глини.

Коли ангел домагається глини, він програє

Його крила на світанку дня.