Annachie Gordon - Loreena McKennitt

Harking is bonny and there lives my love

My heart lies on him and cannot remove

It cannot remove for all that I have done

And I never will forget my love Annachie

For Annachie Gordon he’s bonny and he’s bright

He’d entice any woman that e’er he saw

He’d entice any woman and so he has done me And I never will forget my love Annachie.

Down came her father and he’s standing at the door

Saying Jeannie you are trying the tricks of a whore

You care nothing for a man who cares so much for thee

You must marry Lord Sultan and leave Annachie

For Annachie Gordon is barely but a man

Although he may be pretty but where are his lands

The Sultan’s lands are broad and his towers they run high

You must marry Lord Sultan and leave Annachie.

With Annachie Gordon I beg for my bread

And before I marry Sultan his gold to my head

With gold to my head and straight down to my knees

And I’ll die if I don’t get my love Annachie

And you who are my parents to church you may me bring

But unto Lord Sultan I’ll never bear a son

To a son or a daughter I’ll never bow my knee

And I’ll die if I don’t get my love Annachie.

Jeannie was married and from church was brought home

When she and her maidens so merry should have been

When she and her maidens so merry should have been

She goes into her chamber and cries all alone.

Come to my bed my Jeannie my honey and my sweet

To stile you my mistress it would be so sweet

Be it mistress or Jeanne it’s all the same to me But in your bed Lord Sultan I never will lie

And down came her father and he’s spoken with reknownSaying you who are her

maidens

Go loosen up her gowns

And she fell down to the floor

And straight down to his knee saying

Father look I’m dying for my love Annachie.

The day that Jeanne married was the day that Jeannie died

And the day that young Annachie came home on the tide

And down came her maidens all wringing of their hands

Saying oh it’s been so long, you’ve been so long on the sands

So long on the sands, so long on the flood

They have married your Jeannie and now she lies dead.

You who are her maidens come take me by the hand

And lead me to the chamber where my love she lies in And he kissed her cold lips till his heart it turned to stone

And he died in the chamber where his love she lies in.

Гаркінг гарний, і там живе моя любов

Моє серце лежить на ньому і не можу видалити

Його не можна видалити за все, що я робив

І я ніколи не забуду свою любов Анначі

Для Анначі Гордон він гарний і яскравий

Він спокусить будь-яку жінку, яку б побачив

Він спокусить будь-яку жінку, і тому він зробив мене  І я ніколи не забуду мою любов Анначі.

Її батько спустився, і він стоїть біля дверей

Кажучи, Джінні, ти випробовуєш трюки повії

Тобі нічого не хвилює чоловік, який так дбає про тебе

Ви повинні вийти заміж за лорда Султана і залишити Анначі

Бо Анначі Гордон є ледь людиною

Хоча він може гарний, але де його землі?

Землі султана широкі, а його вежі високі

Ви повинні вийти заміж за лорда Султана і залишити Анначі.

З Анначі Гордон я благаю мій хліб

І до того, як я одружусь із султаном, його золото на голову

З золотом до голови і прямо до колін

І я помру, якщо не отримаю мою любов Аначі

І вас, моїх батьків у церкву, я можу привести

Але Господу Султану я ніколи не народжу сина

Перед сином чи дочкою я ніколи не вклоню коліна

І я помру, якщо не отримаю мою любов Аначі.

Жанні вийшла заміж і з церкви привезли додому

Коли вона та її дівчата мали бути такими веселими

Коли вона та її дівчата мали бути такими веселими

Вона заходить до своєї кімнати і плаче зовсім одна.

Приходь до мого ліжка, моя Джінні, мій мед і моє солодке

Було б так солодко надати тобі, моя господарко

Будь то коханка чи Жанна, для мене все одно, але в твоєму ліжку, лорд Султан, я ніколи не буду лежати

І спустився її батько, і він поговорив з відомою, сказавши, що ти вона

дівиці

Іди розпусти її сукні

І вона впала на підлогу

І прямо до коліна каже

Батько, подивись, я вмираю за свою любов Анначі.

День, коли Жанна вийшла заміж, був днем, коли Джінні померла

І день, коли молода Анначі повернулася додому під час припливу

І спустилися її дівчата, заламуючи руки

Сказати: «О, це було так довго, ви так довго були на піску».

Так довго на пісках, так довго на повені

Вони одружилися з твоєю Джінні, і тепер вона лежить мертва.

Ви, її дівчата, візьміть мене за руку

І відведи мене до кімнати, де лежить моя любов, і він цілував її холодні губи, поки його серце не перетворилося на камінь

І він помер у камері, де лежить його кохання.