La Última Curda - Piazzolla, Salgán, Rivero, De Rosas, Astor Piazzolla, RIVERO

Lástima, bandoneón, mi corazón,

tu ronca maldición maleva

tu lágrima de ron me lleva

hacia el hondo bajofondo

donde el barro se subleva.

Ya sé, no me digás, tenés razón,

la vida es una herida absurda

y es todo, todo tan fugaz

que es una curda, nada más,

mi confesión.

Contáme tu condena, decíme tu fracaso,

no ves la pena que me digo,

y habláme simplemente

de aquel amor ausente

que es un retazo del olvido.

Yo sé que te lastimo, yo sé que te hago daño

contando mi sermón de vino,

pero es el viejo amor que tiembla, bandoneón,

buscando en un licor que aturda

la curda que al final

termina la función

corriéndole un telón

al corazón.

Un poco de recuerdo y sin sabor

gotea su rezongo lerdo,

marea tu licor y arrea la tropilla de la zurda

al volcar la última curda.

Cerráme el ventanal que quema el sol

su lento caracol de sueño

no ves que vengo de un país

que está de olvido, siempre gris,

tras el alcohol.

Жаль, бандонеон, серце моє,

твоє хрипке зле прокляття

твоя сльоза рому мене захоплює

в глибокий підземний світ

де піднімається бруд.

Я знаю, не кажи мені, ти правий,

життя - абсурдна рана

і все це так швидкоплинно

це курда, не більше того,

Моя сповідь.

Скажи мені свою фразу, розкажи мені свою невдачу,

ти не бачиш жалю, яку я кажу собі,

і просто поговори зі мною

тієї відсутньої любові

який є шматком забуття.

Я знаю, що зробив тобі боляче, я знаю, що зробив тобі боляче

переповідаючи мою винну проповідь,

але це старе кохання тремтить, бандонеон,

дивлячись у лікер, який приголомшує

курда, що зрештою

завершити функцію

стягуючи завісу

до серця.

Трохи пам’яті і без смаку

капає його мляве бурчання,

запаморочиться своїм напоєм і пасти стадо лівшів

при перекиданні останньої курди.

Закрийте вікно, яке пече сонце

його повільний равлик мрії

Хіба ви не бачите, що я родом із країни

що забуто, завжди сіре,

після алкоголю.