Брак - KARTASHOW, Денис RiDer

Ровно три года, утихла как моя тревога,

Мне надоело так просить любви у Бога.

Будто бы недотрога, но в итоге раскинула ноги,

Чтоб войти в тебя не нужен пароль и логин.

Пара многим наша казалась эталоном,

Уже не твой принц, хоть и тобою коронован.

Не мог остановиться: синька, дым, шмаль,

Я тоже буду изменять всем, как ты, шв*ль.

И мне не жаль, просто остался осадок,

От другого рожай и мой сын не чадо от стада.

Слава Богу, я прошел эти круги ада,

Теперь счастье поискать тебе с другим надо.

Я так хотел построить нам свой Тадж Махал

И молил Бога, чтоб с тобой свой путь прошагал.

Теперь чужие и не спросить: «Как дела?»,

Мы не были женаты, но любовь наша с браком была.

Припев:

Зачем любить так бешено?

Ты смогла изменить, режешь без ножа.

Оставь меня в этом городе среди других глаз,

Твоя вина в том, что больше нет нас.

А я то справлюсь, у меня свободных минут нет,

Чтобы скучать, тоска меня минует.

Жить одному мне теперь, смогу.

Бред.

Я не люблю уже, но что-то внутри ревнует к тебе.

Это не я, это вряд ли я,

Только дурак может скучать по неприятным дням.

А я тип не из таких, типа крутой, сильный,

Типа смог расстаться и без дыры в грудной пластине.

Но нет, там пустота: болящая, жгущая,

Только от боли чувствуешь по-настоящему душу.

И понимаешь, что лучше бы я послал ее, но

Что-то во мне ее оставило.

И зря теперь в башке новый таракан,

Знаю имя его, но выгнать не знаю как.

Ну, на х*ра ты изменяла за глаза, собака?

И не женщина.

Ты товар, что оказался с браком.

Я не справлюсь.

Зачем я вру всем?

С каждой мыслью о тебе мне только грустно.

Ревность меня убивает, я не борюсь с ней.

На меня давит груз дней тех, я трус ведь.

Я не из тех, кто на колени тебя пустит,

Ты выбрала другого, ну, и будь с ним.

Такой же неверной, какой ты была ко мне,

Ты животное с браком.

Он твой браконьер.

Припев:

Зачем любить так бешено?

Ты смогла изменить, режешь без ножа.

Оставь меня в этом городе среди других глаз,

Твоя вина в том, что больше нет нас.

Рівно три роки, стихла як моя тривога,

Мені набридло так просити кохання у Бога.

Начебто недоторка, але в результаті розкинула ноги,

Щоб увійти в тебе не потрібний пароль і логін.

Пара багатьом наша здавалася еталоном,

Вже не твій принц, хоч і тобою коронований.

Не міг зупинитися: синька, дим, шмаль,

Я теж буду зраджувати всім, як ти, шв*ль.

І мені не шкода, просто залишився осад,

Від іншого рожаю і мій син не чадо від стада.

Слава Богу, я пройшов ці кола пекла,

Тепер щастя пошукати тобі з іншим треба.

Я так хотів побудувати нам свій Тадж Махал

І молив Бога, щоб з тобою свій шлях пройшов.

Тепер чужі і не спитати: «Як справи?»,

Ми не були одружені, але любов наша зі шлюбом була.

Приспів:

Навіщо любити так шалено?

Ти змогла змінити, ріжеш без ножа.

Залиш мене в цьому місті серед інших очей,

Твоя вина в тому, що більше немає нас.

А я то впораюся, у мені вільних хвилин немає,

Щоб нудьгувати, туга мене минає.

Жити одному мені тепер, можу.

Маячня.

Я не люблю вже, але щось усередині ревнує до тебе.

Це не я, це навряд чи я,

Тільки дурень може нудьгувати по неприємних днях.

А я тип не із таких, типу крутий, сильний,

Типу зміг розлучитися і без діри в грудній пластині.

Але ні, там порожнеча: хвора, пекуча,

Тільки від болю відчуваєш по-справжньому душу.

І розумієш, що краще би я послав її, але

Щось у мені її залишило.

І дарма тепер у голові новий тарган,

Знаю ім'я його, але вигнати не знаю як.

Ну, на х*ра ти змінювала за очі, собако?

І не жінка.

Ти товар, що виявився зі шлюбом.

Я не впораюся.

Навіщо я брешу всім?

З кожною думкою про тебе мені тільки сумно.

Ревнощі мене вбиває, я не борюся з нею.

На мене тисне тягар днів тих, адже я боягуз.

Я не з тих, хто на коліна тебе пустить,

Ти вибрала іншого, ну, і будь з ним.

Такий же невірний, який ти була до мене,

Ти тварина зі шлюбом.

Він твій браконьєр.

Приспів:

Навіщо любити так шалено?

Ти змогла змінити, ріжеш без ножа.

Залиш мене в цьому місті серед інших очей,

Твоя вина в тому, що більше немає нас.