L'horloger - Jeanne Moreau

Le soleil sur le p’tit banc de notr' rencontre,

la petit' pelouse de nos beaux jours,

dans le p’tit square de mes amours,

les papillons tournaient en rond.

Dans le p’tit square de mes amours,

un petit banc, chaq' jour

me rappell' notre rencontre,

notre tout' première étreinte,

premier baiser angoissé

que nous avons échangé

à l’heure de nous séparer;

mais sa passion était feinte…

Le rendez-vous sous la montre

géante d’un horloger,

à la nuit presque tombée,

comme il était en retard,

j’sautillais sur le trottoir,

cherchant à l’apercevoir…

Ce rendez-vous sous la montre

géante d’un horloger,

à la nuit presque tombée,

comme il n’est jamais venu,

je me suis retrouvée nue

dans les bras d’un étranger…

Dans les bras de l’horloger

qui, sous sa montre géante,

me voyant désemparée,

chez lui m’avait fait monter,

profitant de mes sanglots,

piqua ma virginité.

Depuis, je remont' les montres

de mon mari l’horloger.

J' n’arrêt' plus d’pleurer, d’pleurer!

Aïe!

quel triste souvenir!

Jusqu'à l’instant de mourir

je ne ferai que maudir

ce rendez-vous sous la montre

géante d’un horloger

à la nuit presque tombée

et de vivre chaque jour

sur le square de mes amours,

ça me fait pleurer, pleurer!

V’là qu’il neige sur le p’tit banc de notr' rencontre,

la petit' pelouse de mes beaux jours,

dans le p’tit square de mes amours,

de gros flocons tournent en rond

dans le p’tit square de mes amours,

un petit banc devient tout blanc

un petit banc devient tout blanc

un petit banc devient tout blanc

Сонце на лавочці нашої зустрічі,

маленька галявина наших прекрасних днів,

на маленькому квадратику мого кохання,

кружляли метелики.

На маленькому квадратику мого кохання,

маленьку лавочку щодня

нагадує мені нашу зустріч,

наші перші обійми,

мучливий перший поцілунок

що ми обміняли

коли ми розлучаємося;

але його пристрасть була удаваною...

Зустріч під вахтом

велетня годинникаря,

майже вночі,

як він запізнився,

Я стрибав по тротуару,

намагаюся це побачити...

Це побачення під годинником

велетня годинникаря,

майже вночі,

як він ніколи не приходив,

Я опинився голим

в обіймах незнайомця...

В обіймах годинникаря

який під його гігантським годинником,

побачивши мене безпорадним,

у його будинку змусив мене піднятися,

насолоджуючись моїми риданнями,

вразила мою невинність.

Відтоді я заводив годинники

мого чоловіка годинникаря.

Я не можу перестати плакати, плакати!

Ой!

який сумний спогад!

Поки не настане час померти

Я буду тільки проклинати

цю зустріч під наглядом

велетня годинникаря

майже ніч

і живи кожен день

на площі мого кохання,

це змушує мене плакати, плакати!

Ось сніг на лавочці нашої зустрічі,

маленька галявина моїх прекрасних днів,

на маленькому квадратику мого кохання,

крутяться великі сніжинки

на маленькому квадратику мого кохання,

маленька лавочка стає вся біла

маленька лавочка стає вся біла

маленька лавочка стає вся біла