La vie de cocagne - Jeanne Moreau

Je rêve toujours d’me tirer, d’me barrer

D’me tailler, de foutre le camp

Moi qu’aimerais tant m’arrêter d’cavaler

Prendre le temps

D’avoir des chats, des petits chats

Des chiens, des tas d’enfants

Un vieux fauteuil au coin du feu

Où me laisser glisser à deux

Avoir mes bouquins sous la main

Qui s’ouvrent d’eux-mêmes

Aux pages que l’on aime

Et qu’on relit sans fin

Parce qu’on les aime

Un petit clocher de Cocagne

Que j’entendrais tinter

L’hiver tout comme l'été

La nuit, le jour, sur la campagne

Me donneraient envie de n’plus changer ma vie

On verrait chaque soir

L’tourbillon fou du monde devant la télé

Mes chats, mes chiens roupillant à nos pieds

À poings fermés

Et qu’au dehors le vent d’hiver

Se donnerait un mal de chien

Pour faire plier les peupliers

Que nous aurions plantés à deux

Et les soirées d’automne couleraient

Douces et monotones

Et chaque nuit on se dirait: «Chéri, on réveillonne!»

Aïe !

Quelle petite vie de Cocagne

L’hiver tout comme l'été

J’pourrais pas m’en lasser

La nuit, le jour, dans ma campagne

Ni vue et ni connue dans mon petit coin perdu

Mais v’là qu’il faut me tirer, me barrer

Me tailler, foutre le camp

J’ai même pas l’temps d’m’oublier

Un instant loin du présent

Adieu mes chats, mes petits chats, mes chiens

Adieu le vent

Ce vieux fauteuil au coin du feu

J’m’y serais jamais planquée à deux

C’est bête ce rêve que j’fais chaque jour

Dans ma p’tite auto

En venant du bureau

Qui pourrit ma vie de nostalgie

Я завжди мрію вийти, вийти

Щоб відрізати мене, вийти до біса

Я, який так хотів би перестати кататися

Займати час

Щоб були коти, котики

Собаки, багато дітей

Старе крісло біля багаття

Де двоє дозволили мені ковзати

Майте під рукою мої книги

які самі відкриваються

На сторінки, які ми любимо

І що ми перечитуємо безкінечно

Тому що ми їх любимо

Невелика дзвіниця Кокань

Щоб я почув дзвін

Зима так само, як і літо

Ніч, день, над селом

Це змусить мене більше не хотіти змінювати своє життя

Ми бачили б щовечора

Шалений вихор світу перед телевізором

Мої коти, мої собаки дрімають біля наших ніг

Зі стиснутими кулаками

А надворі зимовий вітер

Було б болісно

Згинати тополі

Що б ми разом посадили

І текли б осінні вечори

Солодко і одноманітно

І щовечора ми говоримо: "Любий, ми напередодні Нового року!"

Ой!

Яке маленьке коканьське життя

Зима так само, як і літо

Я не міг натішитися

Ніч, день, у моєму селі

Ні бачений, ні відомий у моєму загубленому кутку

Але ось куди ти повинен мене тягнути, заблокувати

Відрізай мене, геть геть

Я навіть не встигаю забути себе

За мить від сьогодення

Прощайте мої котики, мої котики, мої собачки

Прощання з вітром

Той старий стілець біля багаття

Я б ніколи не заховався там з двома

Дурний цей сон, який мені сниться кожен день

У моїй маленькій машині

Приходить з офісу

Хто гниє моє життя від ностальгії