Ni trop tôt ni trop tard - Jeanne Moreau

Peu m’importe la tyrannie

et le reigne des soudards,

tant qu’ils nous laissent la vie,

tant qu’aimer n’est pas trop tard…

Dans tes bras, ta tendre amie,

de nos corps, les chatteries,

ont fait périr mon cafard.

Le bourdon du désespoir

a pétri toute ma vie,

le bourdon du désespoir

des angoisses les plus noires.

Peu m’importent vos sarcasmes

et vos hoquets goguenards,

l’uniforme du marasme,

tant qu’aimer n’est pas trop tard…

Dans tes bras, ta tendre amie

a repris goût à la vie

en bénissant les hasards

qui nous firent naître ensemble

et pas d’un siècle d'écart

qui nous firent naître ensemble,

ni trop tôt et ni trop tard.

Peu m’importent les mensonges

dont on broda nos berceaux

et la faux, le ver qui ronge,

de la mort, les oripeaux…

Dans tes bras, mon tendre ami,

nous ferons durer la vie

et nos rires et nos pleurs!

Le bonheur comme la peine

fait pleurer les amoureux,

le bonheur comme la peine,

mais vaut mieux pleurer à deux.

Peu m’importe le temps qui passe

et s'éloigne nulle part,

le doux présent nous enlace,

tant qu’aimer n’est pas trop tard…

Sais-tu bien, mon tendre ami,

qu’un jour se dissout la vie

comme s’effacent les brouillards?

Mieux vaut s’estomper ensemble,

sans une seconde d'écart,

Mieux vaut s’estomper ensemble,

ni trop tôt et ni trop tard.

Мене не хвилює тиранія

і королівство грубих,

поки вони залишають нас живими,

поки кохання не пізно...

В твоїх обіймах, твій милий друг,

наших тіл, розплідників,

вбив мого таргана.

Джміль відчаю

місила все життя,

гул відчаю

найчорніші тривоги.

Мене не хвилює ваш сарказм

і твої глузливі ахи,

уніформа депресії,

поки кохання не пізно...

В твоїх обіймах, твій милий друг

знову відчув смак життя

благословляючи шанси

який змусив нас народитися разом

і не на сторіччя

хто змусив нас народитися разом,

ні занадто рано, ні занадто пізно.

Мене не хвилює брехня

яким ми вишили наші люльки

і коса, черв'як, що гризе,

смерті, мішура...

У твоїх обіймах, мій дорогий друже,

ми зробимо життя тривалим

і наш сміх, і наші сльози!

Щастя, як горе

змушує закоханих плакати,

щастя, як горе,

але краще поплакати разом.

Мені байдуже, скільки пройде часу

і нікуди не йде,

солодкий подарунок обіймає нас,

поки кохання не пізно...

Чи знаєш ти, любий друже,

що одного разу життя розчиняється

як тумани зникають?

Краще згаснути разом,

без секунди різниці,

Краще згаснути разом,

ні занадто рано, ні занадто пізно.