La Suite - Jean-Louis Aubert

Les enfants tombent des toits comme des oiseaux

Ils n’ont plus d’endroit

Pour jouer, ils jouent là-haut

L'été est suffoquant, faudrait que l’on pleure

Ca laverait l’air qu’on a, l’air qu’on prend

Ces places qu’on vénère

Je n’me laisserai plus happer par les tours que ça me joue

La divine comédie

S’invente un garde fou

Jamais j’aimais depuis toujours

Jamais, Oh grand jamais de l’amour

Ne me laisse plus tournoyer comme un vautour

Ne me laisse plus tourner court

Je n’suis pas triste

Je n’prends pas la fuite

Je n’suis pas triste

Je prends seulement la suite

M m m m m m m m m m m…

Mon amour, mon amour, tu tombes des toits

Mon amour tu tombes des nues, souviens-toi

Tu as ouvert des routes, tu as semé le doute

Quoiqu’il en coûte

Tu t’es retournée

Et tu m’as crié

Cette forêt on la coupe

Je n’suis pas triste

Je n’prends pas la fuite

Je n’suis pas triste

Je prends seulement la suite

Je n’suis pas triste

Je n’prends pas la fuite

Je n’suis pas triste

J’attends seulement la suite

Діти падають з дахів, як птахи

Їм більше немає місця

Щоб грати, вони там грають

Літо задушливо, треба плакати

Це очистило б наш вигляд, погляд, який ми робимо

Ці місця, які ми шануємо

Я не дозволю бути втягнутою в трюки, які воно зі мною грає

Божественна комедія

Придумайте огорожу

Ніколи я завжди любив

Ніколи, о, ніколи не люби

Не дай мені більше крутитися, як гриф

Не дай мені більше втекти

мені не сумно

Я не втікаю

мені не сумно

Я тільки беру на себе

Мммммммммммммм…

Моя любов, моя любов, ти падаєш з дахів

Моя любов, ти захоплюєш дух, пам'ятай

Ти відкрив дороги, ти посіяв сумніви

Все, що потрібно

Ти обернувся

А ти кричав на мене

Цей ліс ми рубали

мені не сумно

Я не втікаю

мені не сумно

Я тільки беру на себе

мені не сумно

Я не втікаю

мені не сумно

Я просто чекаю продовження