Je Pars - Jean-Louis Aubert

Je veux t’aimer comme jamais, je n’ai aimé mais je pars

Je vais construire une jolie maison, je lui donnerais ton nom, mais je pars

Toujours je pars, je suis déja parti

C’est par ici que je finirais ma vie, à l’ombre de tes nuits, près de notre

lieu-dit

Les cloches du village décrocheront les heures, de notre bonheur,

mais je pars tout à l’heure

Ma vie est une une vie de rêves, mon coeur en malade, il marche sans trèves

J’ai sur mon vélo un gros sac à dos, un sac de 10kg, plein de chansons

Et c’est là ma maison

Le temps que ce soit dit je suis déja parti, ce temps je l’ai appris à de la repartie

Pas de mystère pour mon genre de graine, juste un peu de terre, que la pluie

vienne

Un jour je vais grandir et je vais m’habituer, être utile quelque part mais je pars

Je voulais te toucher, t’entendre chuchoter, que ce soir il est tard,

bien trop tard

Je pars, je pars, toujours je pars, je suis déja parti

(Merci à Valerian pour cettes paroles)

Я хочу любити тебе, як ніколи, я ніколи не любив, але я йду

Я побудую гарний дім, назову його твоїм іменем, але я йду

Завжди йду, я вже пішов

Тут я закінчив би своє життя, в тіні твоїх ночей, біля нашої

місцевість

Дзвони села підберуть години нашого щастя,

але я скоро їду

Моє життя – це життя мрій, моє хворе серце, воно ходить без перемир’я

У мене на велосипеді великий рюкзак, сумка на 10 кг, повна пісень

А це мій дім

На той час, як кажуть, я вже пішов, цього разу я дізнався про це від переможця

Ніякої таємниці для мого виду насіння, лише трохи бруду, лише дощ

прийти

Колись я виросту і звикну, буду десь корисним, але йду

Я хотів доторкнутися до тебе, почути, як ти шепочеш, що сьогодні пізно,

занадто пізно

Я йду, я йду, завжди йду, я вже пішов

(Дякую Валеріану за ці слова)