Pájaros En La Cabeza - Ismael Serrano

Miraba a la ventana y soñaba con ser un astronauta pisando la luna

Y el cielo lo cruzaban galeones, delfines, cometas, faluas

Y en la pizarra el profesor dictaba los teoremas

En su cabeza sonaba el canto de un gorrión, pajaros en la cabeza

Salia siempre tarde castigado por no estar nunca donde debiera

Y en casa le esperaban el tedio y la comida servida en la mesa

De fondo el rumor de un televisor y madre suspirando

«¿Dónde andas hijo mio?

Siempre en las nubes,» y nadie escucha el telediario

Pajaros en la cabeza y volar

A donde las ventanas siempre estan abiertas

Donde el humo de tus pasos nos enseña a vivir

Pajaros en la cabeza y soñar

Que aun contaré relampagos contigo

Aunque el tiempo y la arena escondan el camino hasta ti

El tiempo pasó y todos crecimos

-bueno, no todos, algunos seguian

Mirando por la ventana y sobrevolando

La moqueta azul de la oficina

En el trabajo aun se perdia

En las selva de sus sueños

Y un grito le nombraba, le arañaba

Y rompia el dulce sortilegio

Madre aun seguia sirviendo la sopa

«¿Cuando sentaras la cabeza?

Un dia la abriremos y bandadas de cotorras

Escaparan de ella»

Él sonreia sin dejar

De mirar por la ventana

Soñando mundos mejores

Lluvias que caian sobre parejas que se amaban

Claveles en los fusiles

Barcos que sueltan amarras

Luces de faros, besos de mujeres que nunca

Nunca le miraban

Pajaros en la cabeza y volar

A donde las ventanas siempre estan abiertas

Donde el humo de tus pasos nos enseña a vivir

Pajaros en la cabeza y soñar

Que aun contaré relampagos contigo

Aunque el tiempo y la arena escondan el camino hasta ti

Una mañana de enero nuestro hombre

Se subió a lo alto de la Torre España

Para ver si al morder el azul gris del cielo

Los pajaros callaban

Mirando absorto la ciudad

Ni el rumor de su pecho escuchaba

Ni a madre, ni al televisor, ni a la oficina

Sólo un lejano batir de alas

Cuando nos quisimos dar cuenta

Nuestro chico habia desaparecido

Nadie en lo alto de la torre lo vio abandonar

La sombra gris del edificio

Nadie lo vio caer al suelo

Nadie oyó sus carcajadas

Sólo el sonido de cien pajaros -o alguno mas-

Escapando de sus jaulas

Nada se supo de este soñador

Del canto de sus aves

Hasta que llegaron cartas, retazos de sus alas

En forma de postales

Pajaros en la cabeza y volar

A donde las ventanas siempre estan abiertas

Donde el humo de tus pasos nos enseña a vivir

Pajaros en la cabeza y soñar

Que aun contaré relampagos contigo

Aunque el tiempo y la arena escondan el camino hasta ti

Pajaros en la cabeza y volar

A donde las ventanas siempre estan abiertas

Donde el humo de tus pasos nos enseña a vivir

Я дивився у вікно і мріяв бути космонавтом, який ступив на Місяць

А небо перетинали галеони, дельфіни, повітряні зміни, фелуки

А на дошці вчитель диктував теореми

В його голові звучала пісня горобця, в голові птахи

Він завжди пішов пізно, покараний за те, що ніколи не був там, де повинен

А вдома на нього чекала нудьга і їжа, подана на стіл

На задньому плані шум телевізора і зітхання матері

«Де ти мій сину?

Завжди в хмарах», і ніхто не слухає новин

Птахи в голову і летять

Туди, де завжди відкриті вікна

Де дим твоїх кроків вчить нас жити

Птахи в голові і сон

Що я ще буду рахувати з тобою блискавки

Хоча час і пісок ховають до вас шлях

Минув час і ми всі виросли

-Ну, не всі, деякі залишилися

Дивиться у вікно і перелітає

Синій килим в офісі

На роботі все одно заблукав

У джунглях твоєї мрії

І крик назвав його, подряпав

І розірвати солодке чари

Мама все ще подавала суп

«Коли ти влаштуєшся?

Одного разу ми відкриємо його і зграї папуг

Вони втечуть від цього»

Він посміхнувся, не відходячи

дивитися у вікно

мріють про кращі світи

Дощі, що йшли на полюблені один одного пари

Гвоздики в рушницях

Судна, що звільняють причали

Фари, поцілунки від жінок, які ніколи

Вони ніколи на нього не дивилися

Птахи в голову і летять

Туди, де завжди відкриті вікна

Де дим твоїх кроків вчить нас жити

Птахи в голові і сон

Що я ще буду рахувати з тобою блискавки

Хоча час і пісок ховають до вас шлях

Одного січневого ранку наш чоловік

Він піднявся на вершину Torre España

Щоб побачити, чи кусає сіра блакить неба

птахи мовчали

Дивлячись на місто

Він навіть не прислухався до бурчання в грудях

Ні до матері, ні до телевізора, ні до офісу

Лише далекий помах крил

Коли ми хотіли усвідомити

Наш хлопчик зник

Ніхто на вершині вежі не бачив, як він пішов

Сіра тінь будівлі

Ніхто не бачив, як він упав на землю

Ніхто не чув його сміху

Лише звук сотень птахів - або ще якихось -

тікаючи зі своїх кліток

Про цього мрійника нічого не було чути

Від співу його птахів

Поки прийшли листи, шматочки їхніх крил

у вигляді листівок

Птахи в голову і летять

Туди, де завжди відкриті вікна

Де дим твоїх кроків вчить нас жити

Птахи в голові і сон

Що я ще буду рахувати з тобою блискавки

Хоча час і пісок ховають до вас шлях

Птахи в голову і летять

Туди, де завжди відкриті вікна

Де дим твоїх кроків вчить нас жити