Papá Cuéntame Otra Vez - Ismael Serrano

papá cuéntame otra vez ese cuento tan bonito

de gendarmes y fascistas, y estudiantes con

flequillo, y dulce guerrilla urbana en pantalones

de campana, y canciones de los Rolling,

y niñas en minifalda.

papá, cuéntame otra vez, todo lo que os divertísteis, estropeando la vejez a oxidados

dictadores, y cómo cantaste Al Vent, y ocupásteis

la Sorbona en aquel mayo francés en los dias de vino y rosas.

papá, cuéntame otra vez, esa historia tan bonita,

de aquel guerrilero loco que mataron en Bolivia

y cuyo fusil ya nadie se atrevió a tomar de nuevo

y cómo desde aquel día todo parece más feo.

papá, cuéntame otra vez que tras tanta barricada

y tras tanto puño en alto y tanta sangre derramada

al final de la partida no pudísteis hacer nada

y bajo los adoquines no había arena de playa.

fue muy dura la derrota, todo lo que se soñaba

se pudrió en los rincones, se llenó de telarañas,

y ya nadie canta Al Vent, ya no hay locos,

ya no hay parias, pero tiene que llover,

aún sigue sucia la plaza.

queda lejos aquel mayo, queda lejos Saint Denis,

que lejos queda Jean Paul Sartre, muy lejos aquel

Paris, sin embargo a veces pienso que al final todo

dio igual: las ostias siguen cayendo sobre quien

habla de más.

y siguen los mismos muertos podridos de crueldad

ahora mueren en Bosnia los que morían en Vietnam, ahora mueren en Bosnia los que morían

en Vietnam.

By Fistan Majere

Тату, розкажи мені цю прекрасну історію ще раз

жандармів і фашистів, та студентів с

чубчик, і милий міський партизан у штанях

дзвону та пісні Rolling,

і дівчата в міні спідницях.

тату, розкажи мені ще раз, як ти веселився, зіпсувавши старість до іржавого

диктатори, і як ви співали Ела Вент, і ви окупували

Сорбонна того французького травня в дні вина та троянд.

Тату, розкажи мені ще раз цю прекрасну історію,

того божевільного партизана, якого вбили в Болівії

і чию рушницю ніхто не наважився знову взяти

і як з того дня все здається потворнішим.

Тату, скажи мені це ще раз після стількох барикад

і після стільки піднятих кулаків і стільки пролитої крові

в кінці гри ви нічого не могли зробити

а під бруківкою не було пляжного піску.

Поразка була дуже важкою, все, про що мріяли

гнило по кутках, було повно павутиння,

і більше ніхто не співає Al Vent, більше немає божевільних,

нема більше ізгоїв, але має бути дощ,

площа ще брудна.

що травень далеко, Сен-Дені далеко,

Як далеко Жан Поль Сартр, дуже далеко

Париж, однак іноді мені здається, що зрештою все

Було все одно: остії лягають на кого

говорити про більше.

і продовжуються ті ж гнилі мерці від жорстокості

тепер в Боснії вмирають ті, хто загинув у В'єтнамі, тепер в Боснії вмирають ті, хто загинув

у В'єтнамі.

Автор: Fistan Majere