Despierta - Ismael Serrano

Sin querer llegará abril pero oscuro y sin claveles

Y tú mirarás los días como quien mira la nieve

Caer sobre la ciudad, alunada y siempre hambrienta

Y la crisis va llenando de dormidos las cunetas

Y tú hibernando ausente, exhausto y sin latido

Vencido por el miedo y la luz de los mercados

Cansado ya quizá de estar perdido

Perdido

Cuando el trabajo te escupa cual carozo de cereza

Rodarás pendiente abajo.

no quedará quien proteja

A la virgen del dragón cuando suenen las alarmas

La marea habrá subido acorralándote en la cama

Despertarás entonces, desarmado y cautivo

Y como quien regresa, a la casa en que fue niño

Todo parecerá más pequeño, más oscuro

El horizonte, la llama y el futuro

Y entonces, dime, qué harás

Despierta ya verás, que te están esperando

Paciendo en el portal una reata de pegasos

Para cruzar el cielo tras la estrella del vencido

Y hacerse las preguntas que exigen estar aún vivo

Despierta, has de pintar, nuevas constelaciones

Para que navegantes extraviados en la noche

Encuentren el camino que les acerca al mañana

En el que prometeo burla al dios y trae la llama

Que el destino no parió la miseria en la que duermes

Nació de las voluntades de mil hombres y mujeres

Que nada está escrito para siempre

Despierta

El invierno llegará arañándote la espalda

Mirarás el telediario como quien lee un telegrama

Que trae pésames y flores mientras mascas los silencios

Te robarán la memoria nigromantes y usureros

Aquellos que ahora bailan celebrando la hoguera

En que arde tu futuro, herido de hipotecas

De dulce mansedumbre, narcótica ceguera

Herido y desangrado, el futuro aún espera

Despierta ya verás, que te están esperando

Paciendo en el portal una reata de pegasos

Para cruzar el cielo tras la estrella del vencido

Y hacerse las preguntas que exigen estar aún vivo

Despierta has de pintar nuevas constelaciones

Para que navegantes extraviados en la noche

Encuentren el camino que les acerca al mañana

En el que prometeo burla al dios y trae la llama

Que el destino no parió la miseria en la que duermes

Nació de las voluntades de mil hombres y mujeres

Que nada está escrito para siempre

Despierta

Despierta

Despierta

Despierta

Ненароком настане квітень, але темний і без гвоздик

І ти будеш дивитися на дні, як той, хто дивиться на сніг

Падають на місто, місячні й завжди голодні

А криза заповнює жолоби шпалами

А ти в сплячці відсутній, виснажений і без серцебиття

Перемагає страх і світло ринків

Втомився і, можливо, загубився

Загублено

Коли робота випльовує тебе, як вишневу кісточку

Ви покотитеся вниз по схилу.

не буде кому захищати

Діви дракона, коли лунає тривога

Приплив піднявся, загнавши вас у ліжко

Тоді ти прокинешся, беззбройний і полонений

І як той, хто повертається в дім, де був дитиною

Все буде здаватися меншим, темнішим

Обрій, полум'я і майбутнє

А потім скажи мені, що ти робитимеш

Прокинься, побачиш, на тебе чекають

Пасуться в порталі мотузка пегасів

Перетнути небо за зіркою переможеної

І задавайте питання, які вимагають бути ще живими

Прокинься, треба малювати, нові сузір’я

Щоб матроси пропали вночі

Знайдіть шлях, який наблизить вас до завтрашнього дня

У якому Прометей знущається над богом і приносить полум’я

Щоб доля не породила ту біду, в якій ти спиш

Воно народилося з волі тисячі чоловіків і жінок

Що нічого не написано вічно

Прокинься

Прийде зима, почухавши спину

Ви будете дивитися новини, як хтось читає телеграму

Це приносить співчуття та квіти, поки ти жуєш тишу

Вашу пам'ять вкрадуть некроманти та лихварі

Ті, хто зараз танцює, святкуючи багаття

В якому горить твоє майбутнє, поранене іпотекою

Солодкої лагідності, наркотичної сліпоти

Поранений і знекровлений, майбутнє все ще чекає

Прокинься, побачиш, на тебе чекають

Пасуться в порталі мотузка пегасів

Перетнути небо за зіркою переможеної

І задавайте питання, які вимагають бути ще живими

Прокиньтеся, ви повинні намалювати нові сузір'я

Щоб матроси пропали вночі

Знайдіть шлях, який наблизить вас до завтрашнього дня

У якому Прометей знущається над богом і приносить полум’я

Щоб доля не породила ту біду, в якій ти спиш

Воно народилося з волі тисячі чоловіків і жінок

Що нічого не написано вічно

Прокинься

Прокинься

Прокинься

Прокинься