Mañana Porteña En Madrid - Ismael Serrano

Todos los días lo encontraba

en el mismo autobús, el mismo viaje.

Le oía platicar y nos hablaba

de las calles de Boedo en Buenos Aires.

Tardes de truco y los amigos,

los pibes, la vieja y esas noches

de diciembre en el portal de cada casa.

Y era todo tan suave como un roce.

Su soliloquio oíamos, entre paradas,

y Argentina, despacito, se colaba

en la mañana fría y los viajeros

sonreían escuchando sus palabras.

Nos hablaba del temor y la miseria,

de la crisis que ennegrece estos días

y recordaba antes de que todo estallara:

él tuvo planes, futuro, toda una vida.

Y el autobús callaba y de repente

habitábamos todos un colectivo

recorriendo, cansado, Buenos Aires,

por las calles de un Madrid lleno de frío.

Ahora, decía, estaba bárbaro:

tenía un buen laburo y ya su jefe

le había prometido que muy pronto

le arreglaría todos los papeles.

Y muy pronto los pibes y la vieja

se vendrían acá.

Todo se arregla.

«Cuestión de confianza», nos decía.

El futuro ha de venir en primavera.

Y me parece oír un dulce tango,

y no sé si eres vos o si sos tú,

entre el yira o tal vez la última curda,

tenés el corazón mirando al sur.

Cada mañana nos toca leer

nuevas leyes contra el viajero que llega.

Entonces pienso en él.

Ruego a los dioses

que guarden su camino y lo protejan.

No lo hemos vuelto a ver.

Hará

tres meses desde el tiempo en que decía

que se sentía tan bien acá en España…

igual que si estuviera en su Argentina.

Кожен день я знаходив це

на тому ж автобусі, в тій же поїздці.

Я чув, як він говорив, і він розмовляв з нами

вулиць Боедо в Буенос-Айресі.

Післяобідні фокуси та друзі,

діти, стара і ті ночі

Грудень у порталі кожного будинку.

І все було гладко, як на дотик.

Його монолог ми почули між зупинками,

і Аргентина повільно прослизала

в холодний ранок і мандрівники

Вони посміхалися, слухаючи його слова.

Він говорив нам про страх і нещастя,

кризи, яка темніє в наші дні

і я згадав, перш ніж все вибухнуло:

у нього були плани, майбутнє, все життя.

А автобус мовчав і раптом

ми всі жили в колективі

гастролі, втомлений, Буенос-Айрес,

вулицями Мадрида, повного холоду.

Тепер, сказав він, він був варваром:

він мав хорошу роботу і вже був своїм босом

Я пообіцяв йому це дуже скоро

Я б виправив усі папери.

А зовсім скоро дітлахи і стара

вони б прийшли сюди

Все виправлено.

«Справа довіри», — сказав він нам.

Майбутнє має прийти навесні.

І мені здається, що я чую солодке танго,

і я не знаю, чи це ти чи це ти,

між ірою чи, можливо, останньою курдою,

у вас серце звернене на південь.

Щоранку ми повинні читати

нові закони проти мандрівників, які прибувають.

Тоді я думаю про нього.

Я молюся богам

нехай оберігають його дорогу й охороняють його.

Більше ми його не бачили.

зроблю

через три місяці з моменту, коли він сказав

що він почував себе так добре тут, в Іспанії...

так само, як якщо б він був у своїй Аргентині.