Amores Imposibles - Ismael Serrano

Cuando caiga la tarde, lo verás salir

Arrastrando de casa el calor del hogar

Cortará alguna flor, besará a su mujer

Perseguirá la estela de un comenta fugaz

Y en la calle lo verás abrir la flor de su secreto

Y empezará a soñar

Quizá vaya al billar a mirar hombres y posturitas

Quizá invente una cita

Con un Adonis para él

Ningún hombre lo amó

A nadie reveló su pasión y los juegos

El deseo clandestino

No hubo cartas de amor

No hubo día del orgullo

No le devolverán los veranos perdidos

Y Cernuda lo ve suspirar, triste, desde el Parnaso

San Sebastián asaetado reza por tus pecados

Llora por ti, no olvida

Al que sufre en silencio

A su oveja perdida

Miran al cielo y piden un deseo:

Contigo la noche más bella

Amores imposibles

Que escriben en canciones

El trazo de una estrella

Cartas que nunca se envían

Botellas que brillan

En el mar del olvido

Nunca dejes de buscarme

La excusa más cobarde

Es culpar al destino

Cuando salga de clase, lo volverá a encontrar

En el lado salvaje, tras el humo del hash

Él, dulce calavera.

Él, corsario de barrio

Ella, dulce muñeca.

Ella, seria y formal

Él no escucha el rumor de sus alas si pasa a su lado

Pobre Blancanieves

Nuestro príncipe prefiere a la madrastra

A la mala del cuento

Él será la manzana

Donde duerme el veneno

Ella soñará un verso que él nunca escuchará

Él no trepará sus trenzas una noche de invierno

Ella soñará un viaje y no habrá despedidas

Ni canciones de amor, ni Capuleto y Montesco

Crecerán y en la espuma del tiempo

Se deshacen sus sueños

No quedará ni un recuerdo

Ni en la noche un lamento

Quizá una leve herida

Que lavará el olvido

O el agua de la clepsidra

Miran al cielo y piden un deseo:

Contigo la noche más bella

Amores imposibles

Que escriben en canciones

El trazo de una estrella

Cartas que nunca se envían

Botellas que brillan

En el mar del olvido

Nunca dejes de buscarme

La excusa más cobarde

Es culpar al destino

Caminando hacia el sur, tomando la autopista

Han abierto un garito, muy cerquita del pueblo

Donde huríes desnudas venidas de cien mundos

Celebran cada noche catorce de febrero

Y en la aldea un hombre suspira si el neón se ilumina

No tuvo Eva este Adán

No hubo asiento de atrás

Ni caricias, ni cartas perfumadas

No hubo cita en el parque

No hubo chicas de Plan

Cuando caiga la noche lo verás entrar

Como cada domingo aseado y puntual

La encontrará en la barra, como a un delfín varado

Que ha perdido su estrella, que un día expulsó el mar

Ella escucha y él, enamorado, desnuda sus miedos

Entre el ruido, benjamines de champán

Y otros delfines cobrando su rescate

A náufragos perdidos

Sueña raptar a su amante

Miran al cielo y piden un deseo:

Contigo la noche más bella…

Коли настане вечір, ви побачите, як він йде

Перетягування тепла дому з дому

Зріже якусь квітку, поцілує дружину

Буде гнатися за швидкоплинним коментарем

А на вулиці ви побачите, як він розкриває квітку своєї таємниці

І ти почнеш мріяти

Може, я піду в більярд подивитися на чоловіків і пози

Можливо, я придумаю побачення

З Адонісом для нього

жоден чоловік не любив його

Нікому не розкривав свою пристрасть і ігри

таємне бажання

Любовних листів не було

не було дня гордості

Втрачені літа вони не повернуть

І Чернуда бачить, як він сумно зітхає з Парнаса

Святий Себастьян зі стрілою молиться за твої гріхи

Плачь за тобою, не забувай

Тому, хто мовчки страждає

До його загубленої овечки

Вони дивляться на небо і загадують бажання:

З тобою найпрекрасніша ніч

Неможливі кохання

Що пишуть у піснях

Слід зірки

Листи, які ніколи не надсилаються

пляшки, які сяють

У морі забуття

ніколи не переставай шукати мене

Найбільш боягузливе виправдання

Це звинувачення долі

Вийшовши з уроку, ви знайдете його знову

На дикій стороні, за димом гаші

Він, милий череп.

Він, районний корсар

Вона мила лялька.

Вона серйозна і офіційна

Він не чує шелесту крил, якщо проходить повз нього

бідна білосніжна

Наш принц віддає перевагу мачусі

До поганої історії

він буде яблуком

де спить отрута

Їй сниться вірш, який він ніколи не почує

Не залізе на коси однієї зимової ночі

Вона буде мріяти про подорож і не буде прощань

Ні пісень про кохання, ні Капулетті і Монтекки

Вони виростуть і в піні часу

Ваші мрії скасовані

Пам'яті не буде

Навіть не лемент вночі

можливо легка травма

що змиє забуття

Або вода пісочного годинника

Вони дивляться на небо і загадують бажання:

З тобою найпрекрасніша ніч

Неможливі кохання

Що пишуть у піснях

Слід зірки

Листи, які ніколи не надсилаються

пляшки, які сяють

У морі забуття

ніколи не переставай шукати мене

Найбільш боягузливе виправдання

Це звинувачення долі

Йдучи на південь, по шосе

Вони відкрили спільну, дуже близько до міста

Де ти поспішаєш голий, прийшовши зі ста світів

Вони щовечора святкують чотирнадцяте лютого

А в селі чоловік зітхає, якщо неон загориться

У цього Адама не було Єви

заднього сидіння не було

Ні пестощів, ні парфумованих листів

У парку не було побачення

Дівчат із Плану не було

Коли настане ніч, ви побачите, як він увійшов

Як і кожна акуратна та пунктуальна неділя

Ви знайдете її в барі, як дельфіна, що вилетів на берег

Що воно втратило свою зірку, що одного разу море вигнало

Вона слухає, а він, закоханий, роздягає свої страхи

Між шумом шампанське Бенджаміни

А інші дельфіни збирають викуп

до втрачених потерпілих

Він мріє викрасти кохану

Вони дивляться на небо і загадують бажання:

З тобою найпрекрасніша ніч...