Funeral Dreams - Harakiri for the Sky

The poems I wrote for the last few years

Were nothing, but vague prophecies

But they abode what they promised

So be careful what you wish for, you might get it…

Some guys, they just give up living

And start dying little by little, piece by piece

Some guys bury their hopes beneath disrooted trees

But most of them just die a wretched death near these streets…

My memories got stolen… so hail to the thief

Irony causes laughter, but laughter causes pain

These mountains, one day, will soak the sea

But I won’t witness, I won’t neither hear nor see…

I can already hear the chains clatter behind my ears

I can feel the flames searing all last evidence

That we have lost this battle doesn’t mean we’ve lost the war

But only when we’ve lost everything, we’ll be free to leave…

We’ll be free to leave…

We shared the thirst of swans in the summer

We shared alignment, the lack long after

This city will be the death of me…

To be homebound will be the death of me…

I can never regret, I can feel sorrow, but at least it’s not the same thing

I take leave heavy at heart, although it was out of our hands…

We shared the thirst of swans in the summer

We shared alignment, the lack long after

This city will be the death…

Will be the death of me

Вірші, які я написав за останні кілька років

Були нічого, крім туманних пророцтв

Але вони виконали те, що обіцяли

Тому будьте обережні, чого бажаєте, можливо, ви це отримаєте…

Деякі хлопці просто кидають жити

І починайте вмирати потроху, шматочок за шматком

Деякі хлопці ховають свої надії під викоріненими деревами

Але більшість із них просто гине жалюгідною смертю біля цих вулиць…

Мої спогади вкрали… тож раді крадієві

Іронія викликає сміх, а сміх викликає біль

Одного разу ці гори просочують море

Але я не буду свідком, не буду ні чути, ані бачити…

Я вже чую, як ланцюги ляскають за вухами

Я відчуваю, як полум’я спалює всі останні докази

Те, що ми програли цю битву, не означає, що ми програли війну

Але тільки тоді, коли ми втратимо все, ми зможемо вийти ...

Ми будемо вільні виїхати…

Ми розділили спрагу лебедів в літо

Ми спільне вирівнювання, яке бракує ще довго

Це місто стане для мене смертю…

Прив’язатися до дому – це буде для мене смерть…

Я ніколи не можу шкодувати, я можу відчувати сум, але принаймні це не одне й те саме

Я приймаю відпустку важким на душі, хоча це було не з наших рук…

Ми розділили спрагу лебедів в літо

Ми спільне вирівнювання, яке бракує ще довго

Це місто буде смертю…

Це буде моя смерть