Всё по-старому - ГРОТ

Там если брюхом сядешь — не вытянуть четверым

Бомбила медленно с матами правит во дворы

Из этих дверей я в первый раз выпорхнул в мир

Мой космодром, хранилище нежилых квартир

Вспомнить, сухими пальцами гасить свечу

Я так не хочу и останусь, переночую

Пересмотрю все, что видел ночами в окне

Чужие кухни, свет в застойной пелене

В эту минуту мне город действительно дорог

Созвездие сине-зеленых огней и конфорок

Людям не спится, точно озябшие птицы,

Но газ не согревает, только эмаль коптится

И вроде все понимают — что-то не правильно

Только никак не отпускает родная окраина

Количество схаваных бедствий, как показатель силы

Откуда в менталитете эта примесь терпилы?

Припев:

Микрорайон как старый учебник

Листая пальцы в кровь исшоркал

Вытянул все, что было лечебным

Остались только рисунки на корках

Наши же лица в руинах школ,

А я глаза отвожу виновато

И им не важно, куда я ушел

Им важно, что я ушел куда-то

Сегодня не было крика, что рвется в форточку с улиц

Да и кто сунется?

Ретивые ветра лишь дули

На восемь старых дворов четыре фонаря

В сумерках, скрипнув железом, лишь они одни говорят

Как осень принесла нам смерть на первом листе

Одиннадцать лет назад, как маленький мир опустел

Верно как хранят забытое ржавые двери

И как мы срывались отсюда быстрей, на дальний берег

Район засыпан снегами, дождями дикими мытый

Разбитые мечты ждут своих хозяев под плитами

Окна жадно встречают каждого незнакомца

И все здесь верит, что тот, кто отпущен — вернется

Серый снег проседает где-то в начале марта

Протоптанный по слякоти от хаты до ломбарда

Лишь вечерами вдалеке мимо мелькают фары

По знаку здесь тупик.

Здесь все по-старому

Припев:

Микрорайон как старый учебник

Листая пальцы в кровь исшоркал

Вытянул все, что было лечебным

Остались только рисунки на корках

Наши же лица в руинах школ,

А я глаза отвожу виновато

И им не важно, куда я ушел

Им важно, что я ушел куда-то

Там якщо черевом сядеш — не витягнути чотирьом

Бомбіла повільно з матами править у двори

З цих дверей я вперше випорхнув у світ

Мій космодром, сховище нежитлових квартир

Згадати, сухими пальцями гасити свічку

Я так не хочу і залишуся, переночу

Перегляну все, що бачив ночами у вікні

Чужі кухні, світло в застійній пелені

Цієї хвилини мені місто дійсно дороге

Сузір'я синьо-зелених вогнів та конфорок

Людям не спиться, ніби змерзлі птахи,

Але газ не зігріває, тільки емаль коптить

І начебто всі розуміють — щось не правильно

Тільки ніяк не відпускає рідна околиця

Кількість потаємних лих, як показник сили

Звідки в менталітеті ця домішка терпила?

Приспів:

Мікрорайон як старий підручник

Листа пальці в кров вишоркав

Витяг все, що було лікувальним

Залишилися лише малюнки на кірках

Наші ж особи в руїнах шкіл,

А я очі відводжу винно

І ним не важливо, куди я пішов

Їм важливо, що я пішов кудись

Сьогодні не було крику, що рветься в кватирку з вулиць

Так і хто поткнеться?

Ретиві вітри лише дули

На вісім старих дворів чотири ліхтарі

У сутінках, рипнувши залізом, лише вони одні кажуть

Як осінь принесла нам смерть на першому листі

Одинадцять років тому, як маленький світ спорожнів

Правильно як зберігають забуті іржаві двері

І як ми зривалися звідси швидше, на далекий берег

Район засипаний снігами, дощами дикими.

Розбиті мрії чекають на своїх господарів під плитами

Вікна жадібно зустрічають кожного незнайомця

І все тут вірить, що той, хто відпущений — повернеться

Сірий сніг просідає десь на початку березня

Протоптаний по сльоті від хати до ломбарду

Лише вечорами далеко мимо миготять фари

По знаку тут глухий кут.

Тут все по-старому

Приспів:

Мікрорайон як старий підручник

Листа пальці в кров вишоркав

Витяг все, що було лікувальним

Залишилися лише малюнки на кірках

Наші ж особи в руїнах шкіл,

А я очі відводжу винно

І ним не важливо, куди я пішов

Їм важливо, що я пішов кудись