Время или ты - ГРОТ

Корабли не вернулись, моряки, что на них погибли рано.

Под обломками вёсел и досок пряталась горькая данность.

Не вернулись и путники с гор, там только исполнилось тридцать.

Они стали гранитным камнем в память былых экспедиций.

Не вернулись солдаты, они стали туманом вечерним.

Из паутины дорог и тропинок позавчера не вернулся кочевник.

Больной не вышел из комы, там горе сменит счастье,

Но таков закон Мироздания — Бог беспристрастен.

Мы летим прям к смерти, от рождения сиюминутно.

То что мы называем веками, для него лишь короткое утро.

Я открываю окна, и пусть греет свет в моем доме.

Дай сил принять уготованное, принять это в полном объёме.

Не вернётся былое, не вернётся то, что нас сделало ближе.

Не вернутся герои из детства, и вдохновение прочитанных книжек.

Прошлое будто болото, задержишься и оно тебя травит.

Утри слёзы, и дальше в путь, всё это там и оставив.

Мы можем быть живы только сейчас.

Никто не надышится про запас.

Игра в перегонки, замешкался — остыл.

Не принимается ничья, время или ты.

Мы можем быть живы только сейчас.

Никто не надышится про запас.

Игра в перегонки, замешкался — остыл.

Не принимается ничья, время или ты.

Дни минувшие, как фотографии — остаются вовек неизменными.

Образы на страницах альбомов, то что в бараках — военнопленные.

Никому не исправить картинку, во вчера не внести коррективы.

Никому не укрыться от Вечности, от прицела её объектива.

Это я по перрону бегу, за растворившемся поездами.

Это моя нелепая схватка, с необратимостью опозданий.

Это я возле гроба, я кладу в него вместе с молчанием.

Свой букет из несказанных вовремя слов и невыполненных обещаний.

Господин или пешка, американец или осетин.

День прошёл, а на счётчике каждого, без исключения минус один.

Ещё один кадр отснят, щелчок затвора, как плеть.

Срываюсь в галоп, боюсь, до фоток себе самому не успеть.

Меня нет на снимке перрона, машинисты не ждут, у них график.

Я бегу через жизнь, и рассыпаюсь на миллион фотографий.

Либо пешком по остывшей золе, либо по углям бегом.

Меня нет на снимке перрона, я запрыгнул в последний вагон.

Мы можем быть живы только сейчас.

Никто не надышится про запас.

Игра в перегонки, замешкался — остыл.

Не принимается ничья, время или ты.

Мы можем быть живы только сейчас.

Никто не надышится про запас.

Игра в перегонки, замешкался — остыл.

Не принимается ничья, время или ты.

Кораблі не повернулися, моряки, що загинули рано.

Під уламками весел і дощок ховалася гірка даність.

Не повернулися й мандрівники з гір, щойно виповнилося тридцять.

Вони стали гранітним каменем на згадку про колишні експедиції.

Не повернулися солдати, вони стали вечірнім туманом.

З павутини доріг та стежок позавчора не повернувся кочівник.

Хворий не вийшов із коми, там горе змінить щастя,

Але такий закон Світобудови - Бог неупереджений.

Ми летимо прямо до смерті, від народження миттєво.

Те, що ми називаємо століттями, для нього лише короткий ранок.

Я відчиняю вікна, і нехай гріє світло в моєму домі.

Дай сил прийняти уготоване, прийняти це у повному обсязі.

Чи не повернеться колишнє, не повернеться те, що нас зробило ближче.

Не повернуться герої з дитинства і натхнення прочитаних книжок.

Минуле як болото, затримаєшся і воно тебе труїть.

Втри сльози, і далі в дорогу, все це там і залишивши.

Ми можемо бути живими лише зараз.

Ніхто не надихнеться про запас.

Гра в перегонки, забарився — охолонув.

Не приймається нічия, час чи ти.

Ми можемо бути живими лише зараз.

Ніхто не надихнеться про запас.

Гра в перегонки, забарився — охолонув.

Не приймається нічия, час чи ти.

Дні минулі, як фотографії, залишаються повік незмінними.

Образи на сторінках альбомів, що у бараках — військовополонені.

Нікому не виправити картинку, вчора не внести корективи.

Нікому не сховатись від Вічності, від прицілу її об'єктива.

Це я по перону бігу, за поїздами, що розчинився.

Це моя безглузда сутичка, з незворотністю запізнень.

Це я біля труни, я кладу в нього разом із мовчанням.

Свій букет із невимовних вчасно слів і невиконаних обіцянок.

Пан чи піша, американець чи осетин.

День минув, а на лічильнику кожного, без винятку, мінус один.

Ще один кадр знято, клацання затвора, як батіг.

Зриваюся в галоп, боюся, до фото до себе не встигнути.

Мене немає на знімку перону, машиністи не чекають, у них графік.

Я біжу через життя і розсипаюся на мільйон фотографій.

Або пішки по остиглий золі, або з вугілля бігом.

Мене немає на знімку перону, я стрибнув у останній вагон.

Ми можемо бути живими лише зараз.

Ніхто не надихнеться про запас.

Гра в перегонки, забарився — охолонув.

Не приймається нічия, час чи ти.

Ми можемо бути живими лише зараз.

Ніхто не надихнеться про запас.

Гра в перегонки, забарився — охолонув.

Не приймається нічия, час чи ти.