Учителям - ГРОТ

Смотрю на жизнь сверху, будто бы книгу листаю, пробую вообразить,

что завтра меня не станет,

Мегаполисы шумят, там поезда, маршрутки, но станет тихо, если мне останутся

сутки.

Небесная рука меня трогает за плечо и я бросаюсь на колени, дай мне времени еще,

Я стану флагманом, ледоколом среди стужи, просыпаясь до рассвета,

следовать туда, где я нужен.

Я стану самой жизнью, когда вокруг всех косит, я обещаю доделать всё,

что когда-то забросил,

Стучаться в дверь каждую, и пусть хрипят кони, пусть в меня кидают камни,

пусть меня оттуда гонят.

Замерзать в ущельях, но до цели добраться, от бытовухи серой к таинству книжных

абзацев,

Прямо сейчас собраться, я полностью готов, оказалось так легко горячо любить

врагов.

Достану карандаш, своё счастье нарисую и прости за дни, проведённые мною

впустую,

Хочешь новую призму на старые места тогда, представь, ты узнаешь,

что завтра тебя не станет.

Припев:

Пусть это жалит как цинизм, каждая смерть — набор из призм,

Благодаря нашим учителям, знаем, где броды, где минные поля.

Пусть это жалит как цинизм, каждая смерть — набор из призм,

Благодаря нашим учителям, знаем, где броды, где минные поля.

С ней все просияло в самых темных углах, мы мучились годами, она за день смогла,

Принципы разбились, как на счастье бьются блюдца, где я зря промолчал,

и где надо было заткнуться,

Где разговор души, где истерика эго, как разглядеть снежинку в каше городского

снега,

Что шелуха и что будет подороже алмаза, твоя смерть объяснила доступно и сразу.

Что значит запущенность, как это постоять за честь, все вы страницы учебника,

я обещаю прочесть,

Выучить на зубок ваших судеб альманах, вы или опыт в моей жизни,

или коробке прах.

Всем, кто так и не выкарабкался из ям, мёртвым заживо или передознувшимся

друзьям.

Всем, кто себя отдавал, кто ходил по краям, вы — чудотворный бальзам на каждый

мой изъян.

Припев:

Пусть это жалит как цинизм, каждая смерть — набор из призм,

Благодаря нашим учителям, знаем, где броды, где минные поля.

Пусть это жалит как цинизм, каждая смерть — набор из призм,

Благодаря нашим учителям, знаем, где броды, где минные поля.

Дивлюся на життя зверху, ніби книгу гортаю, пробую уявити,

що завтра мене не стане,

Мегаполіси шумлять, там поїзди, маршрутки, але стане тихо, якщо мені залишаться

добу.

Небесна рука мене чіпає за плече і я кидаюся на коліна, дай мені часу ще,

Я стану флагманом, криголамом серед холоду, прокидаючись до світанку,

слідувати туди, де я потрібен.

Я стану самим життям, коли навколо всіх косить, я обіцяю доробити все,

що колись закинув,

Стукати в двері кожну, і нехай хриплять коні, нехай у мене кидають каміння,

нехай мене звідти женуть.

Замерзати в ущелинах, але до цілі дістатися, від побутової сірої до таїнства книжкових.

абзаців,

Прямо зараз зібратися, я повністю готовий, виявилося так легко гаряче любити

ворогів.

Дістану олівець, своє щастя намалюю і пробач за дні, проведені мною

марно,

Хочеш нову призму на старі місця тоді, уяви, ти дізнаєшся,

що завтра тебе не стане.

Приспів:

Нехай це жалить як цинізм, кожна смерть — набір із призм,

Завдяки нашим вчителям знаємо, де броди, де мінні поля.

Нехай це жалить як цинізм, кожна смерть — набір із призм,

Завдяки нашим вчителям знаємо, де броди, де мінні поля.

З неї все засяяло в самих темних кутах, ми мучилися роками, вона за день змогла,

Принципи розбилися, як на щастя б'ються блюдця, де я даремно промовчав,

і де треба було заткнутися,

Де розмова душі, де істерика его, як розгледіти сніжинку в каші міського

снігу,

Що лушпайка і що буде дорожчою за алмаз, твоя смерть пояснила доступно і відразу.

Що означає занедбаність, як це постояти за честь, усі ви сторінки підручника,

я обіцяю прочитати,

Вивчити на зубок ваших доль альманах, ви або досвід у моєму житті,

або коробці прах.

Усім, хто так і не вибрався з ям, мертвим живцем або передознутим.

друзям.

Всім, хто себе віддавав, хто ходив по краях, ви— чудотворний бальзам на кожен

моя вада.

Приспів:

Нехай це жалить як цинізм, кожна смерть — набір із призм,

Завдяки нашим вчителям знаємо, де броди, де мінні поля.

Нехай це жалить як цинізм, кожна смерть — набір із призм,

Завдяки нашим вчителям знаємо, де броди, де мінні поля.