Сбыться - ГРОТ

Припев:

Ты как далекая мечта первопредков

Рот сыну сжал в тумане времен едком

Сколько раз отчизной был на смерть призван?

Дабы пулями перековать тебя сызнова

Следы подъездных из мрака забытых сражений

Ты как результат, ты как продолжение

Разбитый тротуар в путь обращается млечный

Сбыться и вступить в сияющую вечность

Против голоса пустота в сто гектар

Это в глубинах бронированной груди полыхает пожар

На сладкое давно не тянет зловонью пределы

Рвется через ароматизаторы: Мы в беде

Порода дрогнула.

Эхом по долине ужас

Росича повело с пережора и мордой в лужу

Немощно тонет на суше, сосет грязь со дна

Вокруг танцы и скидки — жизнь всего одна

Самую дикую мразь, какую не назови

Держали на руках родители лучась от любви

Над колыбелью в образах разливалась мечта

Гордое судно вгрызается в шторм, шлифует борта

Россия видит защиту в слепых и тощих

Взрывает белезной клаберов яблоневые рощи

Души предков, в вечной надежде кружат птицы

Всем для кого я мечта я обещаю сбыться

Припев:

Ты как далекая мечта первопредков

Рот сыну сжал в тумане времен едком

Сколько раз отчизной был на смерть призван?

Дабы пулями перековать тебя сызнова

Следы подъездных из мрака забытых сражений

Ты как результат, ты как продолжение

Разбитый тротуар в путь обращается млечный

Сбыться и вступить в сияющую вечность…

Мы вошли в тела младенцев в ветреный мраморный вечер

Взяли чистые книги и имена человечьи

Узри создатель обещали что теперь не потухнет

Спокойствие воинов и стертые путников ступни

Проснувшиеся при жизни и нас здесь уже армия

Огонь … не убьет, но из сердца сделает камень,

А если умереть то на земле своей под пенье птичье

И двинуться дальше, по небу в новом обличии

Метель терзала, пусть, тело сильней день ко дню

Мы благодарные ей ведь кожа обернулась в броню

Спасибо черный ветер добра и зла слияние

Ведь только в полной темноте мы смогли стать сияньем

Только в опасности, дыханье хищников услышав

Мы смогли им противостоять в борьбе и тем стать выше

Спасибо за холодный дожник и грозой местами

Земля умоется, из семени мы станем цветами

Приспів:

Ти, як далека мрія першопредків

Рот синові стиснув у тумані часів їдком

Скільки разів вітчизною був на смерть покликаний?

Щоб кулями перекувати тебе знову

Сліди під'їзних із темряви забутих битв

Ти як результат, ти як продовження

Розбитий тротуар у шлях звертається чумацький

Здійснитися і вступити в сяючу вічність

Проти голосу порожнеча в сто гектарів

Це в глибинах броньованих грудей палає пожежа

На солодке давно не тягне смердю межі

Рветься через ароматизатори: Ми в біді

Порода здригнулася.

Ехом по долині жах

Росича повело з пережера і мордою в калюжу

Неміче тоне на суші, смокче бруд з дна

Навколо танці і знижки — життя лише одне

Найдикішу мерзоту, яку не назви

Тримали на руках батьки лучась від любові

Над колискою в образах розливалася мрія

Горде судно вгризається в шторм, шліфує борти

Росія бачить захист у сліпих і худих

Вибухає білий клаберів яблуневі гаї

Душі предків, у вічній надії кружляють птахи

Усім для кого я мрія я обіцяю здійснитися

Приспів:

Ти, як далека мрія першопредків

Рот синові стиснув у тумані часів їдком

Скільки разів вітчизною був на смерть покликаний?

Щоб кулями перекувати тебе знову

Сліди під'їзних із темряви забутих битв

Ти як результат, ти як продовження

Розбитий тротуар у шлях звертається чумацький

Здійснитися і вступити в сяючу вічність…

Ми увійшли до тіла немовлят у вітряний мармуровий вечір

Взяли чисті книги та імена людські

Узрі творець обіцяли що тепер не погасне

Спокій воїнів і стерті мандрівників ступні

Прокинуті за життя і нас тут уже армія

Вогонь ... не вб'є, але з серця зробить камінь,

А якщо померти то на землі своїй під спів пташиний

І рушити далі, по небу в новому вигляді

Метель терзала, нехай, тіло сильніше за день до дня

Ми вдячні їй адже шкіра обернулася в броню

Спасибі чорний вітер добра і зла злиття

Адже тільки в повній темряві ми змогли стати сяйвом

Тільки в небезпеці, дихання хижаків почувши

Ми змогли їм протистояти в боротьбі і тим стати вище

Дякую за холодний дожник і грозою місцями

Земля вмиється, з насіння ми станемо квітами