Победители - ГРОТ, Максон

На вековые леса — снег пушистыми шапками

Только будущее зыбкое теперь, шаткое

Скоро и некому станет глядеть в чащу с ласки

Белизна родная кровью сочит красной

Прём врагом обманутые, косяком в бредень

Юные совсем ещё души уже червями изъедены

Всю грязь почитать заставляют и славить

На колени добровольно встаём без памяти

Истово молясь, дабы без перерыва пёрло,

А сзади кто-то подойдет и полоснёт по горлу

Тут и Вера вспыхнет — в ладони оберег

Только красная струей уже брызжет на белый снег

Враг хитер как дьявол, работа без риска

С этой войной нас осмеивают даже близкие

Тропой окольной, в тени, и воздух затих

Уходим в ледяную ночь умирать за своих

Припев:

Рано по утру на гром боя пойду из обители

В дорогу брось упрёк, взглядом проводи презрительным

Дыры от пуль и клыков на рваном кителе

Под снегом нехоженым буду только твоим победителем…

Проклятая проклятьями, ядом усыпана снова

Земля под снегом серым, рельсами полосована

Ноша тяжела, морозами битая ряса

Распятие — на капроне, и рюкзак с боеприпасами

Будем жить вечно.

Лететь над серой гладью

Одна идея высшая — здесь умереть за братьев

Глядя на звезды, дорога в гниющие дали

В чащу тёмную, кишащую хищными тварями

Настанет наступление, и на небе заискрится

Держим напор вражеский на подступе к границе

Руками разрывая плоть, подыхаем от вони

Я чувствую поджилками, что нас здесь похоронят…

Отрядами идём, по лесу мелькая бликами

Коварные подножки ставя шествию великому —

Армии разврата, ведомой низменной целью…

Пусть наша кровь станет в пасти их ядом смертельным

Припев:

Рано по утру в бой пойду из обители

В дорогу брось упрёк, взглядом проводи презрительным

Дыры от пуль и клыков на рваном кителе

Под снегом нехоженым буду только твоим победителем…

Смерть не страшна, Ратибор!

Страшна жизнь в неволе!

На вікові ліси сніг пухнастими шапками

Тільки майбутнє хитке тепер, хитке

Незабаром і нікому буде дивитися в частіші з ласки

Білизна рідна кров'ю плекає червоною

Прем ворогом обдурені, одвірком у бредень

Юні зовсім ще душі вже хробаками з'їдено

Весь бруд почитати змушують і славити

На коліні добровільно встаємо без пам'яті

Істово молячись, щоб без перерви перло,

А ззаду хтось підійде і полосне по горлу

Тут і Віра спалахне — в долоні оберіг

Тільки червоний струменем вже бризкає на білий сніг

Ворог хитрий як диявол, робота без ризику

З цією війною нас осміюють навіть близькі

Стежкою кружною, в тіні, і повітря затихло

Ідемо в крижану ніч вмирати за своїх

Приспів:

Рано вранці на грім бою піду з обителі

У дорогу кинь докір, поглядом проводи презирливим

Діри від куль і клацань на рваному кителі

Під снігом нехоженим буду тільки твоїм переможцем.

Проклята прокльонами, отрутою всипана знову

Земля під снігом сірим, рейками полосована

Ноша важка, морозами бита ряса

Розп'яття — на капроні, і рюкзак з боєприпасами

Житимемо вічно.

Летіти над сірою гладдю

Одна ідея вища — тут померти за братів

Дивлячись на зірки, дорога в гниючі дали

Частіше темну, що кишить хижими тварями

Настане наступ, і на небі заіскриться

Тримаємо натиск ворожий на підступі до кордону

Руками розриваючи тіло, подихаємо від вони

Я відчуваю піджелками, що нас тут поховають...

Загонами йдемо, по лісу миготить відблисками

Підступні підніжки ставлячи великому ході —

Армії розпусти, веденої низовинною метою.

Нехай наша кров стане в впасти їх отрутою смертельною

Приспів:

Рано вранці вбій піду з обителі

У дорогу кинь докір, поглядом проводи презирливим

Діри від куль і клацань на рваному кителі

Під снігом нехоженим буду тільки твоїм переможцем.

Смерть не страшна, Ратиборе!

Страшне життя в неволі!