Новенький - ГРОТ

«В нашем аквариуме новенький

Эй!

Какого племени и крови ты?

Какой воды твоя золотая икринка?

Фамильных зоомаркетов или птичьего рынка?

Никак тебя не расковыряем, не разглядим

Всегда в углу или где-то с краю, так нелюдим»

Мы взглядами выжигали на нём вопросы

Он сорвался, и начислил ответов каждому досыта

Голос его звучал гипнотически достойно

Он называл себя пойманным

Каждого из нас — выведенными для продажи

Будто с рождения знал, что нам сегодня скажет

«На пару дней в году рай становится тесным

Реальность до тошноты бессмысленной и пресной

И вы, как всегда, столкнувшись с неизвестным

Всё списываете на погоду и стрессы

Любые непривычные сигналы изнутри

Определи как опасные и сразу сотри

Я теперь голос вашей природы — только снаружи

Я до чертей намолчался, пристёгивайтесь потуже

Никакого заговора, все по-настоящему

Никто от вас не скрывает, что вы живёте в ящике

Внутри умеренный климат, вкусная еда

Жизнь внутри, будто другой и не было никогда

Ваши сердца горячие, и не остыть им

Внутри ящика друзья, любовь, череда открытий

Простое житейское счастье внушительной длины

И только со смертью поймёте, чего были лишены

Тайны в миллиарды литров, что не спешит открываться

Древних, как сама вода, маршрутов миграции

Вырваны из стихии, вы — декор в чьих-то домах

Простое житейское счастье — ваша тюрьма!»

Не сговариваясь, поверх его слов

В его чешую с треском вонзилось десяток резцов

У аквариумных рыб можно учиться волкам,

Но пока был жив, он не на секунду не замолкал

Прозрачная клетка, ни замков, ни решёток

Если так не плохо, значит, уже хорошо так

Эстетика и корм — идеальный расчёт

Некогда думать, существует ли что-то ещё

Прозрачная клетка, ни замков, ни решёток

Если так не плохо, значит, уже хорошо так

Эстетика и корм — идеальный расчёт

Некогда думать, существует ли что-то ещё

«Ты видел эту жизнь, и вроде бы не на что сетовать

Не потому ли, что не видишь мира, кроме этого?»

«Расскажи тогда, — посмотрит ученик на мастера, —

Кому досталось это тайное высшее счастье?»

Глаза мелькнули на веранде, будто молния

Мастер задумался, но вскоре увесисто молвил:

«Они боятся этого, накладывают вето

Как боятся дикого дождя обитатели клеток

Миллиарды вариантов, этот мир велик

Они отвергли библиотеку, выбрав одну из книг

На панорамной картине палитра так полна,

Но они сражаются за вид из одного окна

Не суйся за периметр, оставайся за плитами

Ты будешь ими непонят, будто голодный сытыми

Любое предположение не выдержит их визга

Сначала будешь осмеян, позже оплёван и изгнан

Сколько таких, как ты, хотели ворваться

Чтобы остановить навеки процесс их кастрации

Сколько сил потрачено, оно многого стоило,

Но свобода не нужна, полюбившим стойло»

Прозрачная клетка, ни замков, ни решёток

Если так не плохо, значит, уже хорошо так

Эстетика и корм — идеальный расчёт

Некогда думать, существует ли что-то ещё

Прозрачная клетка, ни замков, ни решёток

Если так не плохо, значит, уже хорошо так

Эстетика и корм — идеальный расчёт

Некогда думать, существует ли что-то ещё

«У нашому акваріумі новенький

Гей!

Якого племені та крові ти?

Якої води твоя золота ікринка?

Фамільних зоомаркетів чи пташиного ринку?

Ніяк тебе не розколупаємо, не розглянемо

Завжди в кутку або десь з краю, так нелюдимий»

Ми поглядами випалювали на ньому питання

Він зірвався, і нарахував відповідей кожному досхочу

Голос його звучав гіпнотично гідно

Він називав себе спійманим

Кожного з нас — виведеними для продажу

Ніби від народження знав, що нам сьогодні скаже

«На пару днів на рік рай стає тісним

Реальність до нудоти безглуздої та пресної

І ви, як завжди, зіткнувшись з невідомим

Все списуєте на погоду та стреси

Будь-які незвичні сигнали зсередини

Визнач як небезпечні і відразу зітри

Я тепер голос вашої природи — тільки зовні

Я до чортів намовчався, пристібайтеся тугіше

Ніякої змови, все по-справжньому

Ніхто від вас не приховує, що ви живете в скриньці

Усередині помірний клімат, смачна їжа

Життя всередині, ніби інший і не було ніколи

Ваші серця гарячі, і не охолонути їм

Всередині ящика друзі, кохання, низка відкриттів

Просте життєве щастя великої довжини

І тільки зі смертю зрозумієте, чого були позбавлені

Таємниці в мільярди літрів, що не поспішає відкриватися

Стародавніх, як сама вода, маршрутів міграції

Вирвані зі стихії, ви — декор у чиїхось будинках

Просте життєве щастя — ваша в'язниця!»

Не змовляючись, поверх його слів

У його луску з тріском встромилося десяток різців

У акваріумних риб можна вчитися вовкам,

Але поки був живий, він не на секунду не замовк.

Прозора клітина, ні замків, ні решіток

Якщо так не погано, значить, вже добре так

Естетика і корм — ідеальний розрахунок

Ніколи думати, чи існує щось ще

Прозора клітина, ні замків, ні решіток

Якщо так не погано, значить, вже добре так

Естетика і корм — ідеальний розрахунок

Ніколи думати, чи існує щось ще

«Ти бачив це життя, і начебто не на що нарікати

Чи не тому, що не бачиш світу, крім цього?»

«Розкажи тоді, — подивиться учень на майстра, —

Кому дісталося це таємне найвище щастя?

Очі майнули на веранді, наче блискавка

Майстер задумався, але незабаром важко мовив:

«Вони бояться цього, накладають вето

Як бояться дикого дощу мешканці клітин

Мільярди варіантів, цей світ великий

Вони відкинули бібліотеку, вибравши одну з книг

На панорамній картині палітра так повна,

Але вони борються за вид з одного вікна

Не сунься за периметр, залишайся за плитами

Ти будеш ними незрозумілий, ніби голодний ситими

Будь-яке припущення не витримає їх виску

Спочатку будеш осміяний, пізніше обпльований і вигнаний

Скільки таких, як ти, хотіли увірватися

Щоб зупинити навіки процес їхньої кастрації

Скільки сил витрачено, воно багато коштувало,

Але свобода не потрібна тим, хто полюбив стійло»

Прозора клітина, ні замків, ні решіток

Якщо так не погано, значить, вже добре так

Естетика і корм — ідеальний розрахунок

Ніколи думати, чи існує щось ще

Прозора клітина, ні замків, ні решіток

Якщо так не погано, значить, вже добре так

Естетика і корм — ідеальний розрахунок

Ніколи думати, чи існує щось ще