Напоминания - ГРОТ

Страшно — это когда заикаешься с детства

Или когда на карте кончаются средства

Страшно, если вдруг поднимут на смех

Страшно, если поднимут на смех на глазах у всех

Глупая смерть, страшно вроде бы, но увы

Не пугает уже то, к чему просто привык

Стотысячное ДТП, летальный исход

Утонуло в госпереворотах и прогнозах погод

Первый звонок разольётся по тихим аллеям

Гроб, чем меньше, тем тяжелее

Двое тянут свой удел, сгорбившись под весом беды

На фоне нас, независимых, сильных, и молодых

Я рвусь на помощь сумки кому донести,

А если груз внутри?

Сразу замолк и стих

Когда утрату мы восполнить не властны

Наша обязанность — сделать её не напрасной

И никак нам эти грабли не обойти

Кому-то жизнью за всех опять платить

Кто-то отдаст ребёнка как пример

Бесконечной нехватке решительных мер

Кто-то в земле с напоминанием нам заснёт:

«Какой у вас еще бескрайний фронт работ?»

Напоминаний этих сбился счёт

Неужели нужно еще?

Попробуй успокоится, попробуй себя уйми

Разорванный автобус с лежащими рядом людьми

Журналист уводит камеру, глаза с солью

Телевизор бормочет на фоне большого застолья

Фужеры бьются, музыка звучит уже

В гуще общего веселья тонет новостной сюжет

Да, как-то дико выглядит и грязненько

Что подобные сюжеты больше не мешают праздникам

Это обыденно, нормально относимся мы к ним

Если нам харкать в лицо годами, мы тоже привыкнем

Возмущение затихнет, на глазах ведь есть очки

И в кармане есть платок, чтобы вытирать харчки

Слюни полезны коже — докажут научно,

А название «плевок» заменят новомодным и звучным

По той же схеме, избежав ранений, стонов

Войны, аварии, кражи стали не мешающим фоном,

Но кто-то постоянно стучится к нам в двери

Пробираясь через фон корабль разобьётся о берег

Маленькая капля в океане капель —

Вновь погибший ребенок не вернётся к маме и папе

Нам постоянно пишет в личку Создатель

Вбивая текст на языке жизненных обстоятельств,

Но мы не можем прочитать их никак

Давно забыт пароль, да и не знаем языка

И никак нам эти грабли не обойти

Кому-то жизнью за всех опять платить

Кто-то отдаст ребёнка как пример

Бесконечной нехватке решительных мер

Кто-то в земле с напоминанием нам заснёт:

«Какой у вас еще бескрайний фронт работ?»

Напоминаний этих сбился счёт

Неужели нужно еще?

И никак нам эти грабли не обойти

Кому-то жизнью за всех опять платить

Кто-то отдаст ребёнка как пример

Бесконечной нехватке решительных мер

Кто-то в земле с напоминанием нам заснёт:

«Какой у вас еще бескрайний фронт работ?»

Напоминаний этих сбился счёт

Неужели нужно еще?

Страшно - це коли заїкаєшся з дитинства

Або коли на карті закінчуються кошти

Страшно, якщо раптом піднімуть на сміх

Страшно, якщо піднімуть на сміх на очах у всіх

Дурна смерть, страшно начебто, але, на жаль

Не лякає вже те, до чого просто звик

Стотисячне ДТП, летальний кінець

Потонуло в держпереворотах та прогнозах погод

Перший дзвінок розіллється по тихих алеях

Труна, чим менше, тим важче

Двоє тягнуть свій спадок, згорбившись під вагою біди

На тлі нас, незалежних, сильних і молодих

Я рвусь на допомогу сумки кому донести,

А якщо вантаж усередині?

Відразу замовк і вірш

Коли втрату ми поповнити не владні

Наш обов'язок— зробити її не марним

І ніяк нам ці граблі не обійти

Комусь життям за всіх знову платити

Хтось віддасть дитину як приклад

Нескінченним браком рішучих заходів

Хтось у землі з нагадуванням нам засне:

«Який у вас ще безмежний фронт робіт?»

Нагадувань цих збився рахунок

Невже треба ще?

Спробуй заспокоїться, спробуй себе вгамувати

Розірваний автобус з лежачими поруч людьми

Журналіст веде камеру, очі з сіллю

ТБ бурмоче на тлі великого застілля

Фужери б'ються, музика вже звучить

У загальної веселості тоне новинний сюжет

Так, якось дико виглядає і брудно

Що подібні сюжети більше не заважають святам

Це буденно, нормально ставимося ми до них

Якщо нам харкати в обличчя роками, ми теж звикнемо

Обурення затихне, адже на очах є окуляри

І в кишені є хустка, щоб витирати харчки

Слини корисні шкірі - доведуть науково,

А назву «плювок» замінять новомодною і звучною

За тією ж схемою, уникнувши поранень, стогонів

Війни, аварії, крадіжки стали не заважаючим фоном,

Але хтось постійно стукає до нас у двері

Пробираючись через тло корабель розіб'ється про берег

Маленька крапля в океані крапель —

Знову загибла дитина не повернеться до мами та тата

Нам постійно пише в личку Творець

Вбиваючи текст на мові життєвих обставин,

Але ми не можемо прочитати їх ніяк

Давно забутий пароль, так і не знаємо мови

І ніяк нам ці граблі не обійти

Комусь життям за всіх знову платити

Хтось віддасть дитину як приклад

Нескінченним браком рішучих заходів

Хтось у землі з нагадуванням нам засне:

«Який у вас ще безмежний фронт робіт?»

Нагадувань цих збився рахунок

Невже треба ще?

І ніяк нам ці граблі не обійти

Комусь життям за всіх знову платити

Хтось віддасть дитину як приклад

Нескінченним браком рішучих заходів

Хтось у землі з нагадуванням нам засне:

«Який у вас ще безмежний фронт робіт?»

Нагадувань цих збився рахунок

Невже треба ще?