Больше, чем живы - ГРОТ

Чем же тебя удивить, ты давно не ребенок в свои 25,

Зачем и чему тебе сопротивляться, и кого побеждать?

Жизнь как медленный ход эскалатора, без скрежета сабель,

Только вперед, до нужного вам магазина, стабилен и комфортабелен.

Все под рукою, услуги и информация, будни в стиле «One Touch»

Все доказано и протестировано, мы не в цирке и ты не циркач.

Ради чего тебе под потолком устраивать эту корриду?

Как птица летать и как человек упасть, и умирать инвалидом.

Как напитанный морем тайфун, оступившемуся на замену,

Ринутся толпы людей, презирая страховку, играючи выйдут в арену!

Ради того, чтобы антилогичным, но совершенным полетом

Сотрясти это месиво вспышек и ртов, всех, не просто кого-то!

Чтобы жажда расти обожгла, чтоб от голоса сердца оглох,

Это моя территория, я танцую как Бог!

Раскалялись бы ревом толпы самодельные залы, подвалы и логова,

И тебе ошарашенному говорило бы эхо: - «Ты просто не пробовал».

Ветра расточат город в пыль и песок, и -

Я увижу всё, что сделал, и сделать не смог,

Увижу сверху самую суть, что сверкает ярче льда!

Твоя жизнь, отражаясь в зеркале глаз,

Взрывается соцветием действий и фраз.

Отражение тебя во мне, что не блекнет никогда!

Я столько писал, чтобы зажечь это сотни огней,

Я годами не спал, а искал, как сделать, чтоб ты поверила мне.

В окно самолета мне ярко-красным улыбалась заря,

И весть этот мир, на пределе который я ради тебя покорял.

Днями, ночами я шел, и мой путь луна освещала,

Я путался, падал, сбивался не раз, возвращаясь в итоге в начало.

Теперь взгляни на меня, оторви от экрана глаза,

Колени ободраны, пыль на стопах, но мне срочно нужно тебе рассказать!

Я видел тот мир, что в отражении глаз, будто море искрится,

Люди летят против ветра, через законы и правила, больше, чем птицы!

Презирая смерть, в восхождении разрывая жилы,

Шли, не боясь тратить себя, лишь поэтому больше, чем живы!

Я видел, как ради знаний опускались к морскому дну,

Они проживут сотню жизней, рискуя, а ты проживешь ли одну?

Начало твоей легенды следует рядом с самой утробы,

Все смотрят и верят, что ты встанешь и хотя-бы попробуешь.

Ветра расточат город в пыль и песок, и -

Я увижу всё, что сделал, и сделать не смог,

Увижу сверху самую суть, что сверкает ярче льда!

Твоя жизнь, отражаясь в зеркале глаз,

Взрывается соцветием действий и фраз.

Отражение тебя во мне, что не блекнет никогда!

Чим же тебе здивувати, ти давно не дитина у свої 25,

Навіщо і чому тобі чинити опір, і кого перемагати?

Життя як повільний хід ескалатора, без скрегота шабель,

Тільки вперед, до потрібного вам магазину, стабільний і комфортний.

Все під рукою, послуги та інформація, будні у стилі «One Touch»

Все доведено та протестовано, ми не в цирку і ти не циркач.

Заради чого тобі під стелею влаштовувати цю кориду?

Як птах літати, і як людина впасти, і вмирати інвалідом.

Як наповнений морем тайфун, що оступився на заміну,

Ринуться юрби людей, зневажаючи страховку, граючи вийдуть в арену!

Заради того, щоб антилогічним, але досконалим польотом

Струсити це місиво спалахів і ротів, всіх, не просто когось!

Щоб спрага рости обпекла, щоб від голосу серця оглух,

Це моя територія, я танцюю як Бог!

Розжарювалися б ревом натовпу саморобні зали, підвали та лігва,

І тобі ошелешеному говорила б луна: - «Ти просто не пробував».

Вітра розточать місто в пилюку і пісок, і -

Я побачу все, що зробив, і зробити не зміг,

Побачу зверху саму суть, що сяє яскравіше за льоду!

Твоє життя, відбиваючись у дзеркалі очей,

Вибухає суцвіттям дій і фраз.

Відображення тебе в мені, що ніколи не блякне!

Я стільки писав, щоб запалити це сотні вогнів,

Я роками не спав, а шукав, як зробити, щоби ти повірила мені.

У вікно літака мені яскраво-червоним усміхалася зоря,

І звістка цей світ, на межі якого я заради тебе підкорював.

Днями, ночами я йшов, і мій шлях місяць освітлював,

Я плутався, падав, збивався не раз, повертаючись у підсумку на початок.

Тепер глянь на мене, відірви від екрана очі,

Коліна обдерті, пилюка на стопах, але мені терміново треба тобі розповісти!

Я бачив той світ, що у відображенні очей, наче море іскриться,

Люди летять проти вітру, через закони та правила, більше, ніж птахи!

Зневажаючи смерть, у сходженні розриваючи жили,

Ішли, не боячись витрачати себе, лише тому більше, ніж живі!

Я бачив, як заради знань опускалися до морського дна,

Вони проживуть сотню життів, ризикуючи, а ти чи проживеш одну?

Початок твоєї легенди слідує поруч із самої утроби,

Всі дивляться і вірять, що ти встанеш і хоча б спробуєш.

Вітра розточать місто в пилюку і пісок, і -

Я побачу все, що зробив, і зробити не зміг,

Побачу зверху саму суть, що сяє яскравіше за льоду!

Твоє життя, відбиваючись у дзеркалі очей,

Вибухає суцвіттям дій і фраз.

Відображення тебе в мені, що ніколи не блякне!