Золотая Тропа - ГРОТ, D-MAN 55

Со стенаньями к небу или с заявой к вождям?

Мне мою невесту из метро вынесли по частям…

Я — хозяин, вожак, глава семьи, защитник

Плачу по-щенячьи: одному не дотащить

В нескольких сумках месиво из (мести желания? — не уверен)

Лебедь моя белёсая уложена в целофане

Отечество отвечает, пока празднует враг:

Свечи, пара дней без юмора и приспущенный флаг

Завтра уже ящик разойдётся ещё пуще

Святыни вотчины останутся приспущены

В урбане, на ощупь, приступ … и страха петля,

А нас питает мощью мать сыра земля

В кителе моего деда добрая дюжина дырок

Кого ты хочешь убить или напугать, упырок?

Бой человека против танка — воистину неравен

Мне нужно как минимум три, я преисполнен правды

Припев (дважды):

Души уйдут золотой тропой

Клином журавлей над головой

И мы навек лишены покоя

Отродье упырей мы вызываем на бой!

Порох извилины жжёт пластид в подземках

Дети, женщины, плач, копоть на стенках

Излучая любовь, они желали мира

И они не вникали, кто тут кафиры, а?

Воин ли тот, кто прячет лицо во тьме?

Объявите, с кем, если речь о войне!

С теми, кто дел не знает, не нюхал нефти?

Вы хотите страха?

Нам плевать на смерть!

Без вины терпеть, считая потери

Одно пусть знают — они служат все Зверю!

Вера и правда отпирают все двери

Георгий и змей.

Верим, всему своё время!

Превозмогая боль, назло предсказаниям

Встречаем день с радостью утром ранним

На городских площадях за пустыми лесами

Народ тот могучий, зови нас «славяне»

Припев (дважды):

Души уйдут золотой тропой

Клином журавлей над головой

И мы навек лишены покоя

Отродье упырей мы вызываем на бой!

Вековое дерево под тяжестью времён треснет

Так и мы на Земле: отживём своё и исчезнем

На самом дальнем погосте мы поутру видели

Как улыбались души, оставив в гробах носители

С нами тишина, идём без боевого клича

Через туман смотрят имена с могильных табличек

И мне не страшно.

Друг, мужайся, не кисни!

Там — наши дети, а значит — победа выше жизни!

Вспоминая те слёзы, идти ещё и ещё

Каждый солдат — в счёт, каждый будет отмщён!

Так вызволяется жизнь из вражеских когтей

Так приносится слава стенам наших крепостей!

Так на Севере, за дымом войн едким

Стоит волшебная страна на костях предков

Стоит, сияя, с утра от росы влажная

Пройдя сквозь ветер веков, она помнит каждого

Зі стінами до неба або із заявою до вождів?

Мені мою наречену з метри винесли по частин...

Я— господар, ватажок, глава сім'ї, захисник

Плачу по-щенячому: одному не дотягнути

У кількох сумках місиво з (місту бажання? — не впевнений)

Лебідь моя біла укладена в целофані

Батьківщина відповідає, доки святкує ворог:

Свічки, пара днів без гумору та приспущений прапор

Завтра вже ящик розійдеться ще дужче

Святині вотчини залишаться приспущені

В урбані, на на дотик, напад... і страху петля,

А нас живить силою мати сиру земля

В кителі мого діда добра дюжина дірок

Кого ти хочеш убити або налякати, упирок?

Бій людини проти танка - воістину нерівний

Мені потрібно як мінімум три, я сповнений правди

Приспів (двічі):

Душі підуть золотою стежкою

Клином журавлів над головою

І ми навік позбавлені спокою

Зроду упирів ми викликаємо на бій!

Порох звивини палить пластид у підземках

Діти, жінки, плач, кіптява на стінках

Випромінюючи любов, вони бажали миру

І вони не вникали, хто тут окупанти, а?

Чи воїн той, хто ховає обличчя у темряві?

Оголосіть, з ким, якщо мова про війну!

З тими, хто справ не знає, не нюхав нафти?

Ви бажаєте страху?

Нам начхати на смерть!

Без провини терпіти, рахуючи втрати

Одне нехай знають — вони служать усі Звірю!

Віра і правда відчиняють усі двері

Георгій та змій.

Віримо, усьому свій час!

Перемагаючи біль, на зло прогнозам

Зустрічаємо день з радістю вранці раннім

На міських площах за порожніми лісами

Народ той могутній, клич нас «слов'яни»

Приспів (двічі):

Душі підуть золотою стежкою

Клином журавлів над головою

І ми навік позбавлені спокою

Зроду упирів ми викликаємо на бій!

Вікове дерево під вагою часів трісне

Так і ми на Землі: відживемо своє і зникнемо

На найдальшому цвинтарі ми вранці бачили

Як усміхалися душі, залишивши в трунах носії

З нами тиша, йдемо без бойового кличу

Через туман дивляться імена з могильних табличок

І мені не страшно.

Друг, мужися, не кисни!

Там - наші діти, а значить - перемога вище життя!

Згадуючи ті сльози, йти ще й ще

Кожен солдат — рахунок, кожен буде помщений!

Так звільняється життя з ворожих кігтів

Так приноситься слава стінам наших фортець!

Так на Північі, за димом воєн їдким

Стоїть чарівна країна на кістках предків

Стоїть, сяючи, з ранку від роси волога

Пройшовши крізь вітер століть, вона пам'ятає кожного