Les amis de Georges - Georges Moustaki

Les amis de Georges étaient un peu anars

Ils marchaient au gros rouge et grattaient leurs guitares

Ils semblaient tous issus de la même famille

Timides et paillards et tendres avec les filles

Ils avaient vu la guerre ou étaient nés après

Et s'étaient retrouvés à Saint-Germain-des-Prés

Et s’il leur arrivait parfois de travailler

Personne n’aurait perdu sa vie pour la gagner

Les amis de Georges avaient les cheveux longs

A l'époque ce n'était pas encore de saison

Ils connaissaient Verlaine, Hugo, François Villon

Avant qu’on les enferme dans des microsillons

Ils juraient, ils sacraient, insultaient les bourgeois

Mais savaient offrir des fleurs aux filles de joie

Quitte à les braconner dans les jardins publics

En jouant à cache-cache avec l’ombre des flics

Les amis de Georges, on les reconnaissait

A leur manière de n'être pas trop pressés

De rentrer dans le rang pour devenir quelqu’un

Ils traversaient la vie comme des arlequins

Certains le sont restés, d’autres ont disparu

Certains ont même la Légion d’honneur — qui l’eût cru?

Mais la plupart d’entre eux n’ont pas bougé d’un poil

Ils se baladent encore la tête dans les étoiles

Les amis de Georges n’ont pas beaucoup vieilli

A les voir on dirait qu’ils auraient rajeuni

Le cheveu est plus long, la guitare toujours là

C’est toujours l’ami Georges qui donne le la

Mais tout comme lui ils ne savent toujours pas

Rejoindre le troupeau ou bien marcher au pas

Dans les rues de Paris, sur les routes de province

Ils mendient quelquefois avec des airs de prince

En chantant des chansons du dénommé Brassens

Друзі Джорджа були невеликими анарами

Вони ходили у великому червоному і гриміли на гітарах

Здавалося, що всі вони були з однієї родини

Сором’язливий, розпусний і ніжний з дівчатами

Вони бачили війну або народилися після неї

І зустрілися в Сен-Жермен-де-Пре

Що, якби вони іноді траплялися працювати

Ніхто б не втратив своє життя, щоб заслужити його

У друзів Джорджа було довге волосся

Тоді ще не був сезон

Вони знали Верлена, Гюго, Франсуа Війона

Перед цим замикаємо їх у мікропази

Лаялися, лаялися, ображали буржуа

Але вмів дарувати квіти дівчатам радості

Навіть якщо це означає браконьєрство в скверах

Гра в хованки з тінню копів

Друзі Джорджа, ми їх впізнали

У їхній манері не надто поспішати

Стати в ряд, щоб стати кимось

Вони йшли по життю, як арлекіни

Хтось залишився, хтось зник

Деякі навіть мають орден Почесного легіону — хто б міг подумати?

Але більшість з них не зрушили з місця

Вони все ще гуляють по зірках

Друзі Джорджа не дуже постаріли

Дивлячись на них, здається, що вони помолодшали

Волосся довше, гітара ще є

Тон завжди задає мій друг Жорж

Але вони, як і він, досі не знають

Приєднуйтесь до стада або йдіть кроком

На вулицях Парижа, на дорогах провінції

Вони іноді благають з виглядом принца

Спів пісень якогось Брассенса