Ma solitude - Georges Moustaki

Pour avoir si souvent dormi, avec ma solitude,

Je m’en suis faite presque une amie, une douce habitude.

Elle ne me quitte pas d’un pas, fidele comme une ombre.

Elle m’a suivi ca et la, aux quatres coins du monde.

Non, je ne suis jamais seul, avec ma solitude.

Quand elle est au creux de mon lit, elle prend toute la place,

Et nous passons de longues nuits, tous les deux face a face.

Je ne sais vraiment pas jusqu’ou, ira cette complice,

Faudra-t-il que j’y prenne gout, ou, que je reagisse?

Non, je ne suis jamais seul avec ma solitude.

Par elle, j’ai autant appris, que j’ai verse de larmes.

Si parfois je la repudie, jamais elle ne desarme.

Et, si je preferais l’amour, d’une autre courtisane,

Elle sera a mon dernier jour, ma dernire compagne.

Non, je ne suis jamais seul avec ma solitude.

Non, je ne suis jamais seul avec ma solitude.

За те, що спав так часто, з моєю самотністю,

Я майже подружився з цим, солодка звичка.

Вона ніколи не покидає мене, вірна, як тінь.

Вона ходила за мною то тут, то там, на чотири сторони світу.

Ні, я ніколи не залишаюся на самоті, зі своєю самотністю.

Коли вона в ямі мого ліжка, вона займає весь простір,

І ми проводимо довгі ночі, обидва віч-на-віч.

Я справді не знаю, як далеко зайде цей спільник,

Мені це сподобатися чи реагувати?

Ні, я ніколи не залишаюся наодинці зі своєю самотністю.

Від неї я дізнався стільки, скільки проливав сльози.

Якщо я іноді відмовляюся від неї, вона ніколи не роззброюється.

І якщо я віддаю перевагу коханню іншої куртизанки,

Вона буде моїм останнім днем, моїм останнім супутником.

Ні, я ніколи не залишаюся наодинці зі своєю самотністю.

Ні, я ніколи не залишаюся наодинці зі своєю самотністю.