Il y avait un jardin - Georges Moustaki

C’est une chanson pour les enfants

Qui naissent et qui vivent

Entre l’acier et le bitume

Entre le béton et l’asphalte

Et qui ne sauront peut-être jamais

Que la terre était un jardin

Il y avait un jardin qu’on appelait la terre

Il brillait au soleil comme un fruit défendu

Non, ce n'était pas le paradis ni l’enfer

Ni rien de déjà vu ou déjà entendu

Lalala, lalala, lalala

Il y avait un jardin, une maison des arbres

Avec un lit de mousse pour y faire l’amour

Et un petit ruisseau roulant sans une vague

Venait le rafraîchir et poursuivait son cours

Lalala, lalala, lalala

Il y avait un jardin grand comme une vallée

On pouvait s’y nourrir à toutes les saisons

Sur la terre brûlante ou sur l’herbe gelée

Et découvrir des fleurs qui n’avaient pas nom

Lalala, lalala, lalala

Il y avait un jardin qu’on appelait la terre

Il était assez grand pour des milliers d’enfants

Il était habité jadis par nos grands-pères

Qui le tenaient eux-mêmes de leurs grands-parents

Lalala, lalala, lalala

Où est-il ce jardin où nous aurions pu naître

Où nous aurions pu vivre insouciants et nus?

Où est cette maison toutes portes ouvertes

Que je cherche encore mais que je ne trouve plus?

Lalala, lalala, lalala

Це пісня для дітей

Хто народжується і хто живе

Між сталлю і бітумом

Між бетоном і асфальтом

І хто, можливо, ніколи не дізнається

Щоб земля була садом

Був сад, який називався землею

Він сяяв на сонці, як заборонений плід

Ні, це був не рай чи пекло

Ні чогось дежавю чи дежавю

Лаляла, лаляла, лаляла

Був сад, будиночок на дереві

З пінопластовим ліжком, щоб займатися любов'ю

І маленький струмок котиться без хвилі

Прийшов його освіжити і продовжив свій хід

Лаляла, лаляла, лаляла

Там був сад, великий, як долина

Ми могли там їсти в усі пори року

На палаючій землі чи на мерзлій траві

І відкрийте для себе квіти, які не мали назви

Лаляла, лаляла, лаляла

Був сад, який називався землею

Він був достатньо великим для тисяч дітей

Колись там жили наші діди

Які отримали його самі від своїх бабусь і дідусів

Лаляла, лаляла, лаляла

Де цей сад, де ми могли народитися

Де ми могли жити безтурботно й голими?

Де цей будинок з відкритими дверима

Що я ще шукаю, але не можу знайти?

Лаляла, лаляла, лаляла