Облака - Гарик Кричевский

Она не знает, как себя вести,

Когда гляжу я на нее в упор.

Она считает — разошлись пути,

А я иду — судьбе наперекор.

Припев:

Плывут облака, словно вата, пушистые.

И в пробках машины стоят — даже самые быстрые.

Стал город другим.

Я, как гость, здесь непрошеный.

А мы, просто так помолчим, вспомним прошлое.

Холодным ветром музыка звучит,

Но время обесценило слова.

О том, что осень листьями кружит

На храмов золотые купола.

Припев:

Плывут облака, словно вата, пушистые.

И в пробках машины стоят — даже самые быстрые.

Стал город другим.

Я, как гость, здесь непрошеный.

А мы, просто так помолчим, вспомним прошлое.

Она не знает, что ответить мне.

Она не верит в глупые мечты.

И замирает сердце в пустоте,

От сладкого дыхания любви.

Припев:

Плывут облака, словно вата, пушистые.

И в пробках машины стоят — даже самые быстрые.

Стал город другим.

Я, как гость, здесь непрошеный.

А мы, просто так помолчим, вспомним прошлое.

Плывут облака, словно вата, пушистые.

И в пробках машины стоят — даже самые быстрые.

Стал город другим.

Я, как гость, здесь непрошеный.

А мы, просто так помолчим, вспомним прошлое.

А мы, просто так помолчим…

Вона не знає, як поводитися,

Коли дивлюся я на ніше в впор.

Вона вважає — розійшлися шляхи,

А я іду — долі наперекір.

Приспів:

Пливуть хмари, наче вата, пухнасті.

І в пробках машини стоять навіть найшвидші.

Стало місто іншим.

Я, як гість, тут непроханий.

А ми, просто так помовчимо, згадаємо минуле.

Холодним вітром музика звучить,

Але час знецінив слова.

Про те, що осінь листям кружляє

На храмів золоті куполи.

Приспів:

Пливуть хмари, наче вата, пухнасті.

І в пробках машини стоять навіть найшвидші.

Стало місто іншим.

Я, як гість, тут непроханий.

А ми, просто так помовчимо, згадаємо минуле.

Вона не знає, що відповісти мені.

Вона не вірить у дурні мрії.

І завмирає серце в порожнечі,

Від солодкого дихання любові.

Приспів:

Пливуть хмари, наче вата, пухнасті.

І в пробках машини стоять навіть найшвидші.

Стало місто іншим.

Я, як гість, тут непроханий.

А ми, просто так помовчимо, згадаємо минуле.

Пливуть хмари, наче вата, пухнасті.

І в пробках машини стоять навіть найшвидші.

Стало місто іншим.

Я, як гість, тут непроханий.

А ми, просто так помовчимо, згадаємо минуле.

А ми, просто так помовчимо…