О любви не говорят - Гарик Кричевский

Я к тебе приду осенней ночью,

Я к тебе приду увидеть дочку.

Отряхну плащ от дорожной пыли

И невзгод, что рядом с нами были.

О любви не говорят, но не скрыть её глазами.

Мне шептал осенний сад золотыми лепестками.

О любви не говорят, а ласкают нежно руки,

И чтоб не было разлуки, о любви не говорят.

Спит дочурка, ей приснится море.

Пусть она не знает в жизни горя.

Помнишь, для неё мы рисовали

Мир, где нет разлуки и печали?

О любви не говорят, но не скрыть её глазами.

Мне шептал осенний сад золотыми лепестками.

О любви не говорят, а ласкают нежно руки,

И чтоб не было разлуки, о любви не говорят.

Я тебе дарю свои надежды,

Я хочу, чтоб было всё, как прежде.

В тёплом небе отдыхают звёзды

Им и так понятны наши грёзы.

О любви не говорят, но не скрыть её глазами.

Мне шептал осенний сад золотыми лепестками.

О любви не говорят, а ласкают нежно руки,

И чтоб не было разлуки, о любви не говорят.

О любви не говорят, но не скрыть её глазами.

Мне шептал осенний сад золотыми лепестками.

О любви не говорят, а ласкают нежно руки,

И чтоб не было разлуки, о любви не говорят.

Я до тебе прийду осінньої ночі,

Я прийду до тебе побачити доньку.

Обтрушну плащ від дорожнього пилу

І негаразд, що поруч із нами були.

Про кохання не говорять, але не приховати її очима.

Мені шепотів осінній сад золотими пелюстками.

Про кохання не говорять, а ласкають ніжно руки,

І щоб не було розлуки, про кохання не говорять.

Спить донька, їй насниться море.

Нехай вона не знає у житті горя.

Пам'ятаєш, для неї ми малювали

Світ, де немає розлуки та смутку?

Про кохання не говорять, але не приховати її очима.

Мені шепотів осінній сад золотими пелюстками.

Про кохання не говорять, а ласкають ніжно руки,

І щоб не було розлуки, про кохання не говорять.

Я тобі дарую свої надії,

Я хочу, щоб було все як раніше.

У теплому небі відпочивають зірки

Їм і так зрозумілі наші мрії.

Про кохання не говорять, але не приховати її очима.

Мені шепотів осінній сад золотими пелюстками.

Про кохання не говорять, а ласкають ніжно руки,

І щоб не було розлуки, про кохання не говорять.

Про кохання не говорять, але не приховати її очима.

Мені шепотів осінній сад золотими пелюстками.

Про кохання не говорять, а ласкають ніжно руки,

І щоб не було розлуки, про кохання не говорять.