L'ennui des après-midi sans fin - Gaël Faye

Un cimetière s’est formé entre NACO et moustiquaire

La névralgie du robinet c’est le bruit de ma rivière

Le vent danse dans les rideaux, le grelot de la tringle

Dehors grésille la radio de quelques voix que je distingue

Des oiseaux dans la volière, le kasuku fait du boucan

Si le frigo ne bourdonne guère c’est qu’il y a coupure de courant

Rayon de soleil en suspension, filaments de poussière dans l’air

Qui traversent le salon pour zébrer d’ombre et de lumière

A l’heure de la sieste, j’apprivoise le silence

Petit Prince d’ennui modeste entre mouton et somnolence

Dans la vieille maison de briques, de la Belgique sous les tropiques

A l’heure des choses statiques j’invente, je me fabrique

Petit garçon, genoux cagneux, il fait trop chaud sous mes cheveux

Nos jeux sont souvent poussiéreux sous un soleil de plomb teigneux

Les excursions chevaleresques, les fous rires, les pactes de sang

Copain ça compte, copain ça reste, copain c’est d’abord un mot d’enfant

Dans le ventre de la maison, les adultes en digestion

Et moi coincé dans mes questions, prisonnier d’une toile au plafond

Capharnaüm de la déco, les masques, les trophées, les geckos

Je joue au GI Joe dans le crâne d’un hippo

A l’intérieur il fait frais, le carrelage une mosaïque

Sur lequel mes voitures jouets dessinent des routes périphériques

Torpeur d’après-midi sous un ciel bleu paradis

Parade levée dans le taillis, 14 Juillet chez les fourmis

Dans mon jardin d’Eden y’a des serpents à tous les angles

Et faute de pomme Golden, je trahis Dieu avec des mangues

Toute l’année dans mon jardin je vis à ciel ouvert

Sous le Ficus je suis un nain, arbre temple, arbre univers

La citronnelle borde la rigole entourant la maison

La pluie s’abstient ou dégringole, les pizzas n’ont que deux saisons

Mais quand les trombes s’abattent, elles tambourinent le toit de tôle

Les bananiers deviennent frégates et l’eau cascade sur mes épaules

Une planche à voile sur le toit d’un combi Volkswagen

Des photos jaunies, le petit chien s’appelle Amstel

Pas de 4 heures, pas de goûter, pas de pâte à tartiner

Pas de chaîne, pas de télé, y’a que l’aquarium à regarder

Pas de parfum que l’on humecte, j'écris des lettres à une maman

A une absence, apprendre à faire avec, c'était apprendre à faire sans

C'était ma vie, c'était la vie, c'était le train-train quotidien

C'était l’ennui des après-midi sans fin…

Між NACO та Mosquito утворилося кладовище

Невралгія крана — це шум моєї річки

У завісах вітер танцює, стрижень дзвонить

Зовні потріскує радіо кількома голосами, які я можу розрізнити

Птахи у вольєрі, касуку робить ракетку

Якщо холодильник не сильно дзижчить, значить відключення електроенергії

Сонячний промінь підвішений, у повітрі пилу

Хто перетинає вітальню, щоб розсіяти світло й тінь

Під час сієсти я приборкаю тишу

Маленький принц скромної нудьги між вівцями і сонливістю

У старому цегляному будинку, Бельгія в тропіках

У часи статичних речей, які я вигадую, я роблю сам

Хлопчику, стукай коліна, під волоссям жарко

Наші ігри часто запилені під палаючим сонцем

Лицарські екскурсії, хихикання, кровні угоди

Приятель має значення, друже він залишається, приятель – це перш за все слово дитини

У череві будинку перетравлюються дорослі особини

І я застряг у своїх питаннях, бранець полотна на стелі

Прикраса безлад, маски, трофеї, гекони

Я граю GI Joe в черепі бегемота

Всередині прохолодно, плитка мозаїка

На якому мої іграшкові машинки малюють периферійні дороги

Післяобідня затимлення під райським блакитним небом

Парад підняли в хащі, 14 липня серед мурах

У моєму райському саду є змії під будь-яким кутом

А за браком Золотого яблука я зраджу Бога з манго

Цілий рік у своєму саду я живу просто неба

Під фікусом я карлик, храмове дерево, всесвітнє дерево

Лимонна трава вистилає жолоб, що оточує будинок

Дощ припиняється або падає, піца має лише два сезони

Але коли водозбірники падають, вони б’ють по жерстяному даху

Бананові дерева стають фрегатами, а вода каскадом ллється через мої плечі

Віндсерфінг на даху Volkswagen combi

Пожовклі фото, собачку звати Амстел

Ні 4 години, ні закуски, ні намазки

Ні каналів, ні телевізора, лише акваріум для перегляду

Немає парфумів, які ми зволожуємо, я пишу листи матері

Для відсутності, навчитися робити з — значило вчитися обходитися без

Це було моє життя, це було життя, це була щоденна робота

Це була нудьга нескінченних полуденків...