A-France - Gaël Faye

Mon arrivée en France, y’a bien longtemps

Depuis que j’crois plus en l’ONU, depuis que j’crois plus en l’OTAN

Maintenant j’ai vingt ans et quelques poussières

Et j’repense à l’Afrique où nous étions encore hier

On a grandi là-bas au bord du lac Tanganyika

Et moi je supporte ici, tant que là-bas y’aura mes gars

Eh J-NO, Mucyo, Iris, Fabrice et les autres

Des potes comme vous j’vous assure j’en ai pas retrouvé d’autres

Et puis y’a eu Paris, maintenant j’l’appelle «Panam «La pollution, les épiciers berbères et leurs mauvaises bananes

Ici c’est grecs, mac do, la pluie, le froid, les flaques d’eau

Métro boulot dodo, la place Vendôme et les clodos

Mais j’m’habitue, j’aime mes baskets et mon bitume

Et comme j’veux faire fortune, au mois d’août j’me fais des thunes

J’suis solitaire et des fois je sors la plume

J’suis pas rappeur, juste un virevolteur de mots pleins d’amertume

L’AFRANCE est l’asile, l’absence et l’exil

Souffrance mais par pudeur faut pas que je l’exhibe

Je vis loin des mes rêves, de mes espoirs, de mes espérances

C’est ça qui me tue d'être écartelé entre Afrique et France

Mon père chasse le croco, ma mère met du lait d’coco

Ici je suis franco-rwandais j’vais pas vous faire un topo

J’ai quitté le pays et sa situation sinistre

J’m'étais promis, ben qu’un jour je deviendrai ministre

Mais j’ai grandi, j’ai pas d’plan pour le Burundi

J’continue d’espérer, les frères c’est pas ce qu’on avait dit?

J’ai revu Buja, elle a plus le même visage

C’est devenu une ville sage et tous les jeunes veulent un visa

Des fois j’me demande si j’ai un devoir envers l’Afrique

J’pourrais fermer les yeux, une femme des gosses et garder mon fric

Problème existentiel de nos délires névrotiques

De ma vision romantique, j’veux faire naître un nouveau type

Car j’fais partie de cette diaspora de cette jeunesse

Qui a quitté le pays pour faire recette

Mais j’men rends compte, qu’on est trop con

Qu’on gâche nos vies et que l’Europe devient notre cocon

Tu te rappelles nos grands-pères aimaient leur terre et leur bétail

Et nous les fils on se perd dans les guerres et les batailles

Ma mémoire se paralyse, et ma peine se cautérise

Des machettes qu’on aiguise, de tous nos morts dans nos églises

J’oublie pas que l’exil c’est comme une porte d’exit

Je crie mes origines car c’est comme ça que j’existe

Trop de larmes ont coulé, beaucoup de textes j’ai gribouillé

Maintenant je regarde le soleil sur le lac d’une plage de Kibuye

Petite sœur tu prends la ligne pour les milles collines

Embrasses bien les cousins, embrasses bien les cousines

Et puis embrasses aussi la grand-mère à Butare

Dis lui que chaque année que je passe loin d’elle me rend plus taré

Et si tu prends le bus Vénus pour Bujumbura

Fais gaffe à toi, aux embuscades à Bugarama

Embrasse papa qui est resté au pays

Dis lui qu’en France je ne grandis plus, dis lui que je vieillis

Мій приїзд у Францію давно

Оскільки я більше не вірю в ООН, тому що я більше не вірю в НАТО

Тепер мені двадцять і трохи пилу

І я згадую Африку, де ми були ще вчора

Ми виросли там, біля озера Танганьїка

І я тут підтримую, поки є мої хлопці

Eh J-NO, Mucyo, Iris, Fabrice та інші

Запевняю вас, таких друзів, як ви, я не знайшов інших

А потім був Париж, тепер я називаю його «Панам», Забруднення, берберські бакалійники та їхні погані банани

Тут по-грецьки, мак до, дощ, холод, калюжі

Метро було додо, Вандомська площа та волоцюги

Але я вже звик, мені подобаються мої кросівки і мій асфальт

А як я хочу розбагатіти, то в серпні заробляю гроші

Я самотній і іноді дістаю ручку

Я не репер, я просто крутить гіркі слова

АФРАНЦІЯ – це притулок, відсутність і вигнання

Страждання, але з скромності я не повинен це виставляти напоказ

Я живу далеко від своїх мрій, своїх надій, своїх надій

Це те, що мене вбиває, коли я розриваюся між Африкою та Францією

Мій батько полює на крокодила, мама дає кокосове молоко

Ось я франко-руандський, я не збираюся давати вам короткий опис

Я покинув країну та її жахливе становище

Я пообіцяв собі, що колись я стану міністром

Але я виріс, у мене немає плану на Бурунді

Я все сподіваюся, брати, чи не так ми сказали?

Я знову побачив Бую, у неї вже не те обличчя

Це стало мудрим містом, і вся молодь хоче отримати візу

Іноді я думаю, чи маю я обов’язок перед Африкою

Я міг закрити очі, жінка з дітьми, і зберегти свої гроші

Екзистенційна проблема наших невротичних марень

Зі свого романтичного бачення я хочу створити новий тип

Тому що я є частиною цієї діаспори цієї молоді

Хто виїхав з країни, щоб заробити гроші

Але я розумію, що ми занадто тупі

Нехай наше життя пройде даремно, а Європа стане нашим коконом

Пам’ятайте, що наші діди любили свою землю і свою худобу

А ми, сини, губимося у війнах і боях

Моя пам'ять калічить, а біль припікає

Про точені мачете, про всіх наших мертвих у наших церквах

Я не забуваю, що вигнання — це як вихідні двері

Я кричу своє походження, тому що я такий існую

Забагато сліз текло, багато текстів я нацарапала

Зараз я спостерігаю за сонцем на озері пляжу в Кібує

Сестричко, ти стань на лінію на тисячу пагорбів

Добре цілуйте двоюрідних братів, добре цілуйте кузенів

А потім ще й бабусю в Бутаре поцілувати

Кажуть їй щороку, що я далеко від неї, зводить мене з розуму

Що робити, якщо їхати на автобусі Венери до Бужумбури

Слідкуйте за засідками в Бугарамі

Поцілуй тата, який залишився вдома

Скажи йому, що у Франції я більше не росту, скажи йому, що я старію