Она хохотала - Фёдор Иванович Шаляпин

Её в грязи он подобрал;

Чтоб всё достать ей — красть он стал;

Она в довольстве утопала

И над безумцем хохотала.

И шли пиры… Но дни текли.

Вот утром раз за ним пришли:

Ведут в тюрьму… Она стояла

Перед окном и — хохотала.

Он из тюрьмы её молил:

«Я без тебя душой изныл,

В тебе блаженство, упоенье,

С тобой забуду все мученья.

Приди ко мне!»

Она качала

Лишь головой и хохотала.

Он в шесть поутру был казнён

И в семь во рву похоронён, —

А уж к восьми она плясала,

Пила вино и хохотала.

Її в грузі він підібрав;

Щоб все дістати їй,— красти він став;

Вона в задоволенні потопала

І над безумцем реготала.

І йшли бенкети… Але дні текли.

Ось вранці за ним прийшли:

Ведуть у тюрму... Вона стояла

Перед вікном і— реготала.

Він із в'язниці її молив:

«Я без тебе душею зневірився,

В тебе блаженство, захоплення,

З тобою забуду всі муки.

Прийди до мене!"

Вона хитала

Лише головою і реготала.

Він в шість ранком був страчений

І в сім у рву похований, —

А вже до восьми вона танцювала,

Пила вино і реготала.