Дубинушка - Фёдор Иванович Шаляпин

Много песен слыхал я в родной стороне,

В них про радость, про горе мне пели,

Но из песен одна в память врезалась мне,

Это песня рабочей артели.

Эх, дубинушка, ухнем,

Эх, зеленая, сама пойдет,

Подернем, подернем, да ухнем.

И от дедов к отцам, от отцов к сыновьям

Эта песня идет по наследству,

И как только работать нам станет невмочь,

Мы к дубине, как к верному средству.

Эх, дубинушка, ухнем,

Эх, зеленая, сама пойдет,

Подернем, подернем, да ухнем.

Я слыхал эту песнь, ее пела артель

Поднимая бревно на стропила,

Вдруг бревно сорвалось, и умолкла артель,

Двух здоровых парней придавило.

Эх, дубинушка, ухнем,

Эх, зеленая, сама пойдет,

Подернем, подернем, да ухнем.

Тянем с лесом судно, иль железо куем,

Иль в Сибири руду добываем,

С мукой, с болью в груди одну песню поем

Про дубину, мы в ней вспоминаем.

Эх, дубинушка, ухнем,

Эх, зеленая, сама пойдет,

Подернем, подернем, да ухнем.

И на Волге-реке утопая в песке

Мы ломаем и ноги и спину,

Надрываем там грудь и чтоб легче тянуть

Мы поем про родную дубину.

Эх, дубинушка, ухнем,

Эх, зеленая, сама пойдет,

Подернем, подернем, да ухнем.

Но настанет пора и проснется народ,

Разогнет он могучую спину,

И на бар и царя, на попов и господ

Он отыщет покрепче дубину.

Эх, дубинушка, ухнем,

Эх, зеленая, сама пойдет,

Подернем, подернем, да ухнем

Багато пісень я чув у рідній стороні,

В них про радість, про горе мені співали,

Але з пісень одна в пам'ять врізалася мені,

Це пісня робочої артілі.

Ех, палиценька, ухнем,

Ех, зелена, сама піде,

Посмикнемо, посмикнемо, та ухнем.

І від дідів до батьків, від батьків до синів

Ця пісня йде у спадок,

І як тільки працювати нам стане неспроможність,

Ми до кийку, як до вірного засобу.

Ех, палиценька, ухнем,

Ех, зелена, сама піде,

Посмикнемо, посмикнемо, та ухнем.

Я чув цю пісню, її співала артіль

Піднімаючи колоду на крокви,

Раптом колода зірвалася, і замовкла артіль,

Двох здорових парубків придавило.

Ех, палиценька, ухнем,

Ех, зелена, сама піде,

Посмикнемо, посмикнемо, та ухнем.

Тягнемо з лісом судно, або залізо куємо,

Чи в Сибіру руду видобуваємо,

З мукою, з болем у грудях одну пісню співаємо

Про палицю, ми в ній згадуємо.

Ех, палиценька, ухнем,

Ех, зелена, сама піде,

Посмикнемо, посмикнемо, та ухнем.

І на Волзі-ріці потопаючи у піску

Ми ламаємо і ноги, і спину,

Надриваємо там груди і щоб легше тягнути

Ми співаємо про рідну палицю.

Ех, палиценька, ухнем,

Ех, зелена, сама піде,

Посмикнемо, посмикнемо, та ухнем.

Але настане час і прокинеться народ,

Розігне він могутню спину,

І на бар і царя, на попів та панів

Він знайде міцніше палицю.

Ех, палиценька, ухнем,

Ех, зелена, сама піде,

Посмикнемо, посмикнемо, та ухнем