Wo gehst du hin, meine Schöne - Frank Zander, Prinz Pi, Biztram

So ist es nunmal.

Gierige Armleuchter gab es schon immer, nur…

Die Summe dieser unnötigen Spezies ist leider ins Unerträgliche gestiegen

Jetzt hat man stark den Verdacht, unsere schöne Erde will sich ihrer

Quälgeister entledigen

Eine Kugel, überwiegend blau, fliegend durch den Raum

Mit schwieliger Haut, mit Vielem bebaut

Autobahn, viel Staus, riesige Stalaktiten in grau ragen heraus

Aus miefigen Städten, piefigen Plätzen

Vor kurzem noch bewohnt von riesigen Echsen

Niedergemacht von ei’m Meteoriden

Während die Menschen nur lernen ihr Ego zu lieben

Wälder abholzen, Pole abschmelzen

Im Glauben dem wäre durch Kohle zu helfen

Kennen Weißheiten, Dummheiten, Einheiten, Freizeichen

Wahrheiten — Sie müssen viel arbeiten

Wo gehst du hin?

Wo gehst du hin?

Wo willst du hin, meine Schöne?

Schmerz ist in mir, Schmerz ist in dir

Lass es nicht zu, meine Schöne

Sie könn' Dinge anschalten, abschalten

Mit Kaffee sich wachhalten, Crémes nehmen gegen Lachfalten

Den Ball meistens flachhalten, die Steuer bezahl’n

Sich in Erde, Wasser und Feuer begraben

Mit neuem Elan Fehler wiederholen

Sich kaputtsaufen, um dann die Leber zu klon'

Sie fliegt auf eliptischer Bahn, die Bewohner füll'n Tabellen mit kryptischen

Zahl’n

Ihre Haut ist verwittert, ihre Haut ist vernarbt

Sie kaufen und kaufen und schaufeln ihr Grab

Die Börsenhaie fressen Arbeitsplätze

Und es gibt wenige, die die Wahrheit schätzen

Three billion rendeers

Are are born within lightyears

However, the air flows forever

Städte gebaut von Zweibeinern

Die Weibchen schmücken sich mit Eyelinern

Die Männchen mit drei

Dann leben sie zeitweise in viereckigen Höhlen, deren Wände sie weiß streichen

Und falls sie sich nach diesem Menschenstress in 5000 Jahren erholt hat,

wird sie wieder ihre wahrhaftige Schönheit entfalten

Turbokapitalismus, der Turmbau zu Babel

Dabei war sie einst die Jungfrau beim Bade

Die Unschuld vom Lande, die Schönste

Die Blaue, die Eine

Wir könn' sie nur einmal versauen

Ось так воно і є.

Жадібні виродки завжди були, тільки…

На жаль, кількість цих непотрібних видів зросла до нестерпного рівня

Тепер є сильна підозра, що наша прекрасна земля хоче бути її

позбутися мучителів

Куля, переважно синього кольору, що летить у космосі

З мозолистою шкірою, обробленої багато

Автобан, багато пробок, стирчать величезні сталактити сірого кольору

З душних міст, душних місць

Нещодавно заселили гігантські ящірки

Убитий метеороїдом

Тоді як люди просто вчаться любити своє его

Вирубують ліси, топлять стовпи

У вірі, що вугілля допоможе

Знати мудрість, дурість, одиниці, тональність

Правда — Вам доведеться багато працювати

Куди ти йдеш?

Куди ти йдеш?

Куди ти йдеш, красуне моя?

Біль в мені, біль у тобі

Не дозволяй, моя красуня

Ви можете вмикати, вимикати

Не спите з кавою, приймайте креми від сміху

Більшу частину часу тримайте м’яч плоским, платіть податок

Закопайте себе в землю, воду і вогонь

Повторюйте помилки з новим ентузіазмом

Випийте себе до смерті, а потім клонуйте свою печінку

Летить по еліптичній доріжці, мешканці заповнюють столи загадковими

числа

Її шкіра обвітрилася, шкіра в шрамах

Купують і купують і копають собі могилу

Акули фондового ринку їдять роботу

І мало хто цінує правду

Три мільярди рандеву

Народжуються протягом світлових років

Проте повітря тече вічно

Міста, побудовані Двоногими

Самки прикрашають себе підводкою

Самці з трьома

Потім вони тимчасово живуть у квадратних печерах, стіни яких фарбують у білий колір

І якщо він оговтався від цього людського стресу за 5000 років,

вона знову розкриє свою справжню красу

Турбо капіталізм, Вавилонська вежа

Колись вона була незайманою в лазні

Невинність країни, найкрасивішої

Синій

Ми можемо з'їсти її тільки один раз