Repères - Fauve

Quand tu remontes sur scène, bah tu sautes partout, tu, limite, t’es l’boxeur

qui arrive sur le ring quoi

Bam, bam, bam, tu mets des coups dans l’vide

Sur scène, on est tous des versions un peu différentes de nous-même,

un peu plus radicales ou un peu plus extrêmes

C’qui est vraiment dingue, c’est quand t’arrives à t’oublier, totalement

Vu de l’extérieur, tu te dis «c'est un peu ridicule, c’est surjoué»

Mais nan, pas du tout quoi, t’as besoin d’extérioriser l’truc parce que en fait,

t’as un peu les chocottes quand même, tu vois?

Sur scène, tu peux pas tricher quoi, j’sais pas comment expliquer

T’es obligé d'être toi-même à un moment donné

Tu peux essayer d’calculer l’truc, mais globalement, la pression te rattrape,

et l’adrénaline te rattrape, le gens te rattrapent

T’es obligé à un moment donné d’te mettre à poil

Et c’est ça nous qui nous a fait prendre goût aux concerts

On arrive vraiment de faire de la scène un défouloir

Et le défouloir il vient par l'énergie, et réussir à s’abandonner complètement

C’est vraiment de là que viennent les meilleurs concerts

Ça finit par faire partie d’toi un peu cet espace-là

Je sais pas, tu prends tes repères, tu remarques des gens dans l’public,

y a toujours des visages qui vont être tes repères tout au long du concert

Tu vas en avoir un qui a l’air de s’ennuyer, une fille qui est genre ultra au

taquet, un mec devant qui connaît mieux les paroles que nous

Eh ouais, y a des gens incroyables, sur les «Hautes lumières», quand les gens

ils lèvent leur briquet

Ça fait, ça fait limite chialer quoi, et à chaque fois, c’est pas du tout un

truc, tu t’habitues jamais à ça

Et y a un morceau qu’on n’a jamais enregistré, mais qu’on a joué en live plein

de fois

Il avait pas vraiment d’nom, donc on l’a appelé, on l’a toujours appelé «Jennifer"entre nous

C’est un peu bizarre, mais c’est souvent comme ça que ça se passe,

tu te fixes sur un nom temporaire, et après t’as du mal à t’en détacher

Коли ти повертаєшся на сцену, ти стрибаєш скрізь, ти, ліміт, ти боксер

хто що виходить на ринг

Бам, бам, бам, ти брикаєшся в повітрі

На сцені ми всі трохи різні версії самих себе,

трохи більш радикальний або трохи більш екстремальний

Справді божевілля, коли тобі вдається повністю забути себе

Побачивши з боку, ви кажете собі: «це трохи смішно, це переграно»

Але ні, зовсім не те, що вам потрібно екстеріорізувати річ, тому що насправді,

ти все ще трошки сисі, розумієш?

На сцені чого не обдуриш, я не знаю, як пояснити

У якийсь момент ти повинен бути собою

Ви можете спробувати підрахувати, але в цілому тиск наздоганяє вас,

і адреналін вас наздоганяє, люди наздоганяють

У якийсь момент тобі доведеться роздягнутися

І саме це привело нас до концертів

Нам справді вдається зробити сцену зняттям стресу

І звільнення відбувається від енергії, і від можливості повністю віддатися

Саме звідси беруться найкращі концерти

Це в кінцевому підсумку стає частиною вас трошки цього простору

Я не знаю, ти орієнтуйся, ти помічаєш людей в аудиторії,

завжди є обличчя, які будуть вашими репліками протягом усього концерту

Ви отримаєте дівчину, яка буде виглядати нудьгуючою, дівчину, яка схожа на ultra au

cleat, хлопець попереду, який знає лірику краще за нас

Так, на "Highlights" є чудові люди, коли люди

вони піднімають свою запальничку

Це, це граничний плач що, і щоразу, це зовсім не а

чорт, до цього ніколи не звикнеш

І є трек, який ми ніколи не записували, а відтворювали наживо

разів

У нього насправді не було імені, тому ми називали його, між нами завжди називали «Дженніфер».

Це трохи дивно, але часто буває так,

ви зациклюєтеся на тимчасовому імені, а потім вам важко відпустити