Jennifer - Fauve

J’ai l’impression que Jenny a du mal avec elle-même, depuis trop de temps

En public elle fait comme tout le monde elle garde la face

Elle renvoie une image de nana déconne, bien dans sa peau, épanouie

Mais si tu l’observes de plus près

Tu comprends vite que c’est pas vraiment ça

Parce qu’elle en fait trop

Elle parle fort

Comme si elle cherchait à couvrir le bruit qui résonne dans sa propre tête

Et puis il y a quelque chose dans ses traits

Dans les expressions de son visage, dans ses cernes et le sourire forcé

Qu’elle se bat pour afficher

Elle dégage une impression de fatigue et de lassitude

C’est comme si son regard était voilé

Qu’ses jolies yeux avaient perdus de leurs éclat

Elle a dû être déçue ou abîmée par un gars

Peut-être même plusieurs d’ailleurs

Et elle s’en remet pas depuis

Inconsciemment elle se punie même probablement pour ce qui s’est passé

Alors qu’elle a tout pour plaire, tout pour plaire

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire tu crois?

Qu’est-ce tu peux faire?

Tu peux déjà, la prendre dans tes bras et lui dire: ça va, ça va, ça va

Tu peux la prendre dans tes bras

Et lui dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Tu peux la prendre dans tes bras

Et lui dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Forcément au moins une fois

Pareil pour ce gamin que j’ai croisé l’autre jour à côté du Zara

Au début il était de dos

Et pour ça que j’ai d’abord cru que c'était une fille

Il avait des longues jambes tellement fines

Et des fesses de gamines, les cheveux longs et un sac à main

C’est quand il s’est retourné que j’ai vu que c'était un mec

Un gosse en fait, il devait avoir 17 ans maximum

Il rigolait avec ses copines

Ils avaient l’air de se moquer d’une personne de leur lycée

À qui il était arrivé je sais pas trop quoi

Mais dans son regard à lui, dans son regard à lui

Il y avait une vraie détresse à te faire sauter le cœur

Une douleur que même lui devait pas évaluer complètement

On sentait bien qu’il en faisait des tonnes exprès

C'était gravé dans ses pupilles qu’il en chiait à mort

Et qu’il sentait qu’il allait en baver encore

Il avait dû se faire cogner, maltraiter, même passer dessus si ça se trouve

Je me suis demandé si il était pas un de ces ados

Qui servent de jouets à d’autres, plus forts, plus vieux

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire tu crois?

Qu’est-ce tu peux faire?

Tu peux déjà, le prendre dans tes bras et lui dire: ça va, ça va, ça va

Tu peux le prendre dans tes bras

Et lui dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Tu peux le prendre dans tes bras

Et lui dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Forcément au moins une fois

Je pourrais aussi te parler de gens

Que tu connais forcément parce qu’il y en a des milliers

Et qu’on en a tous un comme ça dans notre cercle de proche

Quand c’est pas sous nos vêtements

Ce pote qui se démonte la tête dès qu’il a une fenêtre de tir

Qui se met minable aussi bien les soirs de semaine que le weekend

À la bière, au pif, aux alcools forts, aux vidéos débiles

Qui s'écroule dans les voitures

Qui se fait des bleus quand il tombe parce qu’il est trop mal

On connait tous une personne qui a de trop de bonté

Qui est trop fragile pour dormir ou supporter

Le monde sans substance

Quelqu’un qui est né en poussant un cri

Mais qui se sent tout seul à combattre

On connaît tous une personne pour qui tout le monde s’inquiète

Mais à qui t’ose rien dire

Ou pas assez

Parce que c’est difficile de parler de ces choses-là

Et puis en même temps parce que tu te dis à juste titre

«Qui est-ce que je suis pour juger ?»

T’as raison

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire tu crois?

Qu’est-ce tu peux faire?

Tu peux déjà, les prendre dans tes bras et leur dire: ça va, ça va, ça va,

ça va

Tu peux les prendre dans tes bras

Et leur dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Tu peux les prendre dans tes bras

Et leur dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Forcément au moins une fois

En ce qui me concerne je fais pas trop le malin non plus tu sais

Parce qu’avec les filles c’est pas forcément ce qu’il y a de plus simple

Parce que je suis plus que capable de me mettre des bonnes grosses timbales sur

commande

Parce que je suis pas ce qu’on fait de mieux en matière de communication

Parce que j’ai une tolérance à la peur et à l’angoisse qui approche les zéros

Alors j'écris les textes à la lueur de l'écran quand je rentre bourré chez mes

parents le soir

Mais parfois c’est pas suffisant, c’est pas suffisant

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire?

Qu’est-ce tu peux faire tu crois?

Qu’est-ce tu peux faire?

Tu peux déjà, me prendre dans tes bras et me dire à moi: ça va, ça va, ça va

Tu peux me prendre dans tes bras

Et me dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Tu peux me prendre dans tes bras

Et me dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Forcément au moins une fois

Tu peux me prendre dans tes bras

Et me dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Tu peux me prendre dans tes bras

Et me dire que le jour se lèvera forcément au moins une fois

Forcément au moins une fois

Я відчуваю, що Дженні занадто довго бореться з собою

На публіці вона веде себе як і всі інші, вона зберігає обличчя

Вона повертає образ дівчини, яка жартує, почуваючись комфортно у власній шкірі, наповненою

Але якщо придивитися ближче

Ви швидко розумієте, що це не так

Бо вона занадто багато робить

Вона говорить голосно

Ніби намагаючись заглушити шум, що лунає в її власній голові

І тут щось є в його рисах

У виразі його обличчя, темних колах і вимушеній посмішці

Що вона бореться, щоб показати

Вона справляє враження втоми і втоми

Наче очі закрили

Що її гарні очі втратили блиск

Мабуть, хлопець її розчарував або пошкодив

Можливо навіть декілька

І відтоді вона не оговталася

Несвідомо вона, ймовірно, навіть карає себе за те, що сталося

Поки в неї все, до кінця

Що ти можеш зробити?

Що ти можеш зробити?

Як ви думаєте, що ви можете зробити?

Що ти можеш зробити?

Ти вже можеш, візьми її на руки і скажи їй: все добре, все добре, все добре

Ти можеш її обійняти

І скажіть йому, що день обов'язково встане хоча б раз

Ти можеш її обійняти

І скажіть йому, що день обов'язково встане хоча б раз

Обов'язково хоча б раз

Те саме для цієї дитини, яку я днями зустрів поруч із Зарою

Спочатку він був ззаду

І чому я спочатку подумав, що це дівчина

У нього були такі стрункі довгі ноги

І дитячі сідниці, довге волосся і сумочка

Коли він обернувся, я побачив, що це хлопець

Насправді дитина, йому мало бути 17 або близько того

Він сміявся зі своїми подружками

Вони виглядали так, ніби висміювали когось із старшокласників

З ким сталося не знаю що

Але в його погляді, в його погляді

Було справжнє страждання, щоб підірвати ваше серце

Біль, який навіть він не міг повністю оцінити

Ми могли сказати, що він навмисне робив це багато

В його зіницях закарбувалося, що він насрався до смерті

І він відчув, що знову потече слина

Мабуть, його били, жорстоко поводилися, навіть переїхали, якщо це сталося

Мені стало цікаво, чи він не один із тих підлітків

Які служать іграшками для інших, сильніших, старших

Що ти можеш зробити?

Що ти можеш зробити?

Як ви думаєте, що ви можете зробити?

Що ти можеш зробити?

Ти вже можеш, візьми його на руки і скажи йому: все добре, все добре, все добре

Ти можеш його обійняти

І скажіть йому, що день обов'язково встане хоча б раз

Ти можеш його обійняти

І скажіть йому, що день обов'язково встане хоча б раз

Обов'язково хоча б раз

Я міг би розповісти вам і про людей

Що ви повинні знати, тому що їх тисячі

І в кожного з нас є такий у найближчому колі

Коли це не під нашим одягом

Цей друг, який відвертає голову, як тільки у нього з'являється вікно для зйомки

Хто стає пошарпаним як у будні, так і у вихідні

До пива, до алкоголю, до дурних відео

Хто розвалюється в вагонах

Хто отримує синці, коли падає, тому що він дуже поганий

Ми всі знаємо когось, у кого забагато добра

Хто надто крихкий, щоб спати чи носити

Світ без субстанції

Той, хто народився з криком

Але хто відчуває себе самотнім, щоб боротися

Ми всі знаємо когось, про кого всі хвилюються

Але кому ти смієш щось говорити?

Або недостатньо

Тому що важко говорити про ці речі

І тоді в той же час тому, що ви правильно говорите собі

«Хто я такий, щоб судити?»

Ти маєш рацію

Що ти можеш зробити?

Що ти можеш зробити?

Як ви думаєте, що ви можете зробити?

Що ти можеш зробити?

Ви вже можете взяти їх на руки і сказати їм: нічого, нічого, нічого,

Це добре

Ви можете їх обійняти

І скажіть їм, що день обов'язково встане хоча б раз

Ви можете їх обійняти

І скажіть їм, що день обов'язково встане хоча б раз

Обов'язково хоча б раз

Як на мене, я теж не дуже розумний, знаєте

Бо з дівчатами це не обов’язково найлегше

Тому що я більш ніж здатний отримати великий жирний литаври

замовив

Тому що я не найкращий у спілкуванні

Тому що у мене толерантність до страху та тривоги наближається до нуля

Тому я пишу тексти при світлі екрану, коли приходжу додому напідпитку

батьки ввечері

Але іноді цього мало, цього недостатньо

Що ти можеш зробити?

Що ти можеш зробити?

Як ви думаєте, що ви можете зробити?

Що ти можеш зробити?

Ти вже можеш, візьми мене на руки і скажи мені: я добре, я добре, я добре

Ти можеш взяти мене на руки

І скажи мені, що день обов'язково встане хоч раз

Ти можеш взяти мене на руки

І скажи мені, що день обов'язково встане хоч раз

Обов'язково хоча б раз

Ти можеш взяти мене на руки

І скажи мені, що день обов'язково встане хоч раз

Ти можеш взяти мене на руки

І скажи мені, що день обов'язково встане хоч раз

Обов'язково хоча б раз