The Wind & The Old Willows - Evilfeast

Autumn avid mist coats the vast spaces

Homeland devoured by the weeping firmament

Grey horizons unfurl

Limbs embrace the darkened plains

A distant forest looming far away

A cheer to enter the sinister dark

I pass this Earth as the bleak frozen undead

Beset amongst the hideous pest

Adorned in carnal shield

The upper morbid evil domains

I ever wander in solitude my own places of worship

Ascending the thrones of great ominous mystery

The October sunset lured me to the moors again

To grasp and immerse into sullen desolate aura

The wind sang to surge the Heaven’s serenity

The ravens echoed upwards their discord tune

The old willows watched bowing their rugged heads

The shimmering starlight reflected in my eyes

And death, the pale spectre carried soul

To her unfathomed mighty empress, infinity

Then I left the misty humid realm

And entered the uncanny meadows

Ornate in grief none might obtain

Yet armed in hateful highness

Осінній завзятий туман покриває простори простори

Батьківщину пожирає плачучий небосхил

Розкриваються сірі горизонти

Кінцівки обіймають темні рівнини

Далекий ліс насувається далеко

Увійти в зловісну темряву

Я проходжу цю Землю, як похмура заморожена нежить

Оселяється серед огидних шкідників

Прикрашений плотським щитом

Верхні області хворобливого зла

Я колись блукаю на самоті у своїх власних місцях поклоніння

Сходження на трони великої зловісної таємниці

Жовтневий захід знову заманив мене на болота

Щоб охопити й зануритися в похмуру безлюдну ауру

Вітер співав, щоб підвищити безтурботність Небес

Ворони відлуніли вгору свою мелодію розбрату

Старі верби дивилися, схиливши свої грубі голови

Блискуче світло зірок відбилося в моїх очах

І смерть, бліда примара несла душу

Для її незвіданої могутньої імператриці нескінченність

Тоді я покинув туманне вологе царство

І ввійшов на дивовижні луки

Прикрашений у горі ніхто не зможе отримати

Але озброєні в ненависну високість