My Tower Among The Timeless Mountains - Evilfeast

Again I took a glance at the opposite chine

Where abdicating sun left its last sigh of agony

The shivering response at the lunar kingdom

The malediction to unfold myself

From the highest tower I submerge into pondering

To penetrate behind the facade

Where the monstrosity arose in immemorial ages

Strewed into soil of the incapacity conscience

Adorned with the garment of clods pretending gems

A custom hoisted to the absurd level

Of platitudes anyhow obscure

I stir the mountain storm to heavenly dissidence

An overthrowing winds of defiance to the usurpation

Since internal repugnant antilogy

Revealed between each of chain units

I depart to the earthworms' bottom

To behold the swarm rising the temples

The fear altars to praise the lord of craft destructive

Beseech not to tread while wandering

A response to ascending withdraw

Into darker evilness chapel

As the journeys turn oddly mystical

Either I become the old forgotten tale

Spoken silently by the distant winds

In the mist-coated autumn dusk

Знову я подивився на протилежну кисть

Там, де сонце, що зрікається, залишило останній зітх агонії

Тремтливий відгук у місячному царстві

Прокляття розкрити себе

З найвищої вежі я поринаю в роздуми

Щоб проникнути за фасад

Там, де потвор виник у давні часи

Всипана в ґрунт совісті непрацездатності

Прикрашений одягом із грудок, що прикидаються дорогоцінними каменями

Звичай, піднятий до абсурду

Абсолютно незрозумілих банальностей

Я підбурюю гірську бурю до небесного дисидентства

Поваляючий вітер непокори узурпації

Так як внутрішня огидна антилогія

Виявлено між кожним із блоків ланцюга

Я виходжу на дно дощових черв’яків

Бачити, як рій піднімається над скронями

Вівтарі страху, щоб прославити володаря ремесла руйнівні

Благати не наступати під час блукання

Відповідь на висхідне зняття

У темну каплицю зла

Оскільки подорожі стають дивно містичними

Або я стану старою забутою казкою

Тихо розмовляють далекі вітри

У туманних осінніх сутінках