Талисман - Эйсик

Талисман, ау!

Видишь свет в небесах?

Иди к нему сам!

Талисман, ау!

Только он знает, где растут чудеса!

Талисман, ау!

Видишь свет в небесах?

Иди к нему сам!

Талисман, ау!

Только он знает, где растут чудеса!

Где Иртыш берет начало,

В долине Роз, там я рос одичав,

Где и ты, приковав бы печаль,

Стал светиться, как кристалл, в один час,

Где мечты я бросал с причала:

«Прощай!»

— вслед им крича,

Где день и ночь обвенчались,

Где искра, лев и сила, cтавили печать

Во мне — Любовь,

Во мне — Огонь, во мне — кровь Гор,

Во мне — игра Ветров!

Мой мир открой:

В нём невод знаний нетронутых!

Где мечеть и храм не разлей вода — пара,.

И их выдумка — крылья и Икар!

Тут глаза цвет обретают,

И лучшие друзья — Авель и Кайн!

Здесь ведут спор великаны:

Кто старше — тайна или камень?

Красота здесь в каждом лике...

Наверняка!

Но нет зеркал!

Талисман, ау!

Видишь свет в небесах?

Иди к нему сам!

Талисман, ау!

Только он знает, где растут чудеса!

Талисман, ау!

Видишь свет в небесах?

Иди к нему сам!

Талисман, ау!

Только он знает, где растут чудеса!

В переулках памяти, не увядая,

В расстояние от сердца к центру Арктики

Земной карты блуждаем мы

В ожидании друг друга, как руки — подарка!

И я текуч, как вода, мной нельзя обладать,

Ведь я — не чья-то медаль!

Не беда!

Но остров мой всегда необитаем!

И остановлена здесь мельница времени,

Оторвано имя моё первое!

Теперь по силам мне полёт с беркутом,

Вверх, к бессмертию!

И не нужны мне крылья,

Чтоб подняться над миром,

Ведь дана мне жизнь,

Чтоб учиться расти ввысь!

Талисман!

Талисман, ау!

Видишь свет в небесах?

Иди к нему сам!

Талисман, ау!

Только он знает, где растут чудеса!

Талисман, ау!

Видишь свет в небесах?

Иди к нему сам!

Талисман, ау!

Только он знает, где растут чудеса!

Талісман, ау!

Бачиш світло на небі?

Іди до нього сам!

Талісман, ау!

Тільки він знає, де зростають чудеса!

Талісман, ау!

Бачиш світло на небі?

Іди до нього сам!

Талісман, ау!

Тільки він знає, де зростають чудеса!

Де Іртиш бере початок,

У долині Троянд, там я ріс дикий,

Де і ти, прикувши б смуток,

Став світитися, як кристал, в одну годину,

Де мрії я кидав із причалу:

«Прощавай!»

- слідом їм кричачи,

Де день і ніч повінчалися,

Де іскра, лев і сила, ставили печатку

В мені - Любов,

У мені – Вогонь, у мені – кров Гор,

У мене гра Вєтров!

Мій світ відкрий:

У ньому невід знань недоторканих!

Де мечеть і храм не розлий вода - пара.

І їхня вигадка — крила та Ікар!

Тут очі колір знаходять,

І найкращі друзі — Авель та Кайн!

Тут ведуть суперечку велетні:

Хто старший — таємниця чи камінь?

Краса тут у кожному лику...

Напевно!

Але ж немає дзеркал!

Талісман, ау!

Бачиш світло на небі?

Іди до нього сам!

Талісман, ау!

Тільки він знає, де зростають чудеса!

Талісман, ау!

Бачиш світло на небі?

Іди до нього сам!

Талісман, ау!

Тільки він знає, де зростають чудеса!

У провулках пам'яті, не в'яне,

На відстані від серця до центру Арктики

Земної карти блукаємо ми

Чекаючи один одного, як руки — подарунка!

І я плинний, як вода, мною не можна володіти,

Адже я не чиясь медаль!

Не біда!

Але острів мій завжди безлюдний!

І зупинено тут млин часу,

Відірвано ім'я моє перше!

Тепер під силу мені політ з беркутом,

Вгору, до безсмертя!

І не потрібні мені крила,

Щоб піднятися над світом,

Адже дане мені життя,

Щоб вчитися рости вгору!

Талісмане!

Талісман, ау!

Бачиш світло на небі?

Іди до нього сам!

Талісман, ау!

Тільки він знає, де зростають чудеса!

Талісман, ау!

Бачиш світло на небі?

Іди до нього сам!

Талісман, ау!

Тільки він знає, де зростають чудеса!