Кислород - Эйсик

Приведи меня в чувства, о-о,

Мне нужен только чистый воздух просто

И не закрою я глаза на мир,

Пока дарована мне жизнь.

Приведи меня в чувства, о-о,

Мне нужен только чистый воздух просто

И не закрою я глаза на мир,

Пока дарована мне жизнь.

Клад здесь, клад в этих бипиэмах,

Золото небес здесь среди этих стен серых,

Полемика, точка кипения,

Кто мой бог тут?

Музыка и темп, йоу.

Правда - цена за проезд,

Свобода как чувство браслетов в миг ареста,

Как неизбежность следующий день

Радуга жизни и мы цветы разных оттенков.

Класс - то к чему нас равняют,

Ближе, чем к земле никогда не стать нам

Ярче звезд вселенских не блистать

Неважно твое звание, статус, титул, масть.

Ложь на первое и второе,

Качество пищи - яд высшей пробы, подано!

Воображаемый райский плод

Погружение, мой дикий ад, самое дно!

И знаешь, я черпаю из этого вдохновение

И даже холод и ночь могут укрыть и согреть

Алхимия - странная как наука,

Но улица проповедует и крутится времени мельницы.

Друг?

Даже не знаю примет его,

Так "привет", пару раз мельком видел.

Преданность?

Что-то крепкое.

Дай подумать

Это латы солдат, как наследственность - вечное.

Флаг цвета неба, центр прицела,

Дождь рикошетом и всё мое, что отмерено мне

До каждого миллиметра, до последнего вздоха

Патрона, пока не станет тени моей, йоу.

Приведи меня в чувства, о-о,

Мне нужен только чистый воздух просто

И не закрою я глаза на мир,

Пока дарована мне жизнь.

Приведи меня в чувства, о-о,

Мне нужен только чистый воздух просто

И не закрою я глаза на мир,

Пока дарована мне жизнь.

Волны, наводя на мысль о вечности,

Полные соли, разбиваются в беспечности.

Толпы людей ходили по этому пляжу,

Но не останется здесь и следа даже.

Также, как мажет кисточка на холсте,

Ноги оставляют следы на песке.

Многие были бы рады,

Если бы их картины оставались на пляже непоколебимыми.

Сколько времени надо мне ещё?

Столько нет у меня, но и счёт

Ни на годы, ни на месяцы, ни на часы

Секунды аккордов мне шепчут: «Пиши».

Что останется после меня, что было до?

Так чем же является для меня кислород?

То ли шанс, а то ли топливо до финиша,

Не хочу тонуть в болоте, лучше не мешай!

Облака, вижу вас издалека, буду ждать всегда,

А пока буду надеяться, что долетите до меня,

Буду верить, дождя не будет, как из ведра

И как всегда погода радует меня.

Я буду уверен: буря не тронет меня

Я буду намеренно ждать тебя,

Повода ждать окунуться в воды слепого дождя,

Буду ждать тебя, моя мечта, не жалея кислорода.

Приведи мене до тями, о-о,

Мені потрібне тільки чисте повітря просто

І не заплющу я очі на світ,

Поки що дароване мені життя.

Приведи мене до тями, о-о,

Мені потрібне тільки чисте повітря просто

І не заплющу я очі на світ,

Поки що дароване мені життя.

Клад тут, скарб у цих біпіемах,

Золото небес тут серед цих стін сірих,

Полеміка, точка кипіння,

Хто мій бог тут?

Музика та темп, йоу.

Щоправда – ціна за проїзд,

Свобода як почуття браслетів у мить арешту,

Як неминучість наступного дня

Веселка життя і ми квіти різних відтінків.

Клас - то до чого нас рівняють,

Ближче, ніж до землі ніколи не стати нам

Яскравіше зірок вселенських не блищати

Не має значення твоє звання, статус, титул, масть.

Брехня на перше і друге,

Якість їжі - отрута найвищої проби, подано!

Уявний райський плід

Занурення, моє дике пекло, саме дно!

І знаєш, я черпаю із цього натхнення

І навіть холод і ніч можуть укрити та зігріти

Алхімія - дивна як наука,

Але вулиця проповідує і крутиться часу млина.

Друг?

Навіть не знаю прийме його,

Так "привіт", кілька разів мельком бачив.

Відданість?

Щось міцне.

Дай подумати

Це лати солдатів, як спадковість – вічне.

Прапор кольору неба, центр прицілу,

Дощ рикошетом та все моє, що відміряно мені

До кожного міліметра, до останнього подиху

Патрона, поки не стане тіні моєї, йоу.

Приведи мене до тями, о-о,

Мені потрібне тільки чисте повітря просто

І не заплющу я очі на світ,

Поки що дароване мені життя.

Приведи мене до тями, о-о,

Мені потрібне тільки чисте повітря просто

І не заплющу я очі на світ,

Поки що дароване мені життя.

Хвилі, наводячи на думку про вічність,

Повні солі розбиваються в безтурботності.

Натовпи людей ходили цим пляжем,

Але не залишиться тут і навіть сліду.

Також, як маже пензлик на полотні,

Ноги залишають сліди на піску.

Багато хто був би раді,

Якби їхні картини залишалися на пляжі непохитними.

Скільки часу мені треба ще?

Стільки немає у мене, але й рахунок

Ні на роки, ні на місяці, ні на годинник

Секунди акордів мені шепочуть: «Пиши».

Що залишиться після мене, що було до?

То чим же є для мене кисень?

Чи то шанс, чи то паливо до фінішу,

Не хочу тонути у болоті, краще не заважай!

Хмари, бачу вас здалеку, чекатиму завжди,

А поки сподіваюся, що долетите до мене,

Віритиму, дощу не буде, як із відра

І як завжди погода тішить мене.

Я буду впевнений: буря не чіпатиме мене

Я навмисно чекатиму тебе,

Приводу чекати поринути у води сліпого дощу,

Чекатиму тебе, моя мрія, не шкодуючи кисню.