День и ночь - Эйсик, Скато

Дай коснусь твоего дома, уснувший,

Всего небосвода, кувшина души,

От Иртыша до Босфора, послушай,

Как я, День, по земле свой путь вершу:

Я одеяло для тебя, Луна и Ночь,

Я из ветров и птиц вью венок,

И я есть Явь вновь и вновь,

И я цвет для тебя, Вино.

Нет-нет, я не друг вам,

Нет-нет, «Я» — не последняя буква.

Утро, в руках я — наука,

Солнце, где ты?

Ау?!

Веретено из дыханий не стихает в этом храме,

И я — белый просвет между веками,

Клавиша планетарного фортепиано,

Просыпайтесь!

Зовут меня, пойми, с Востока,

Раскрывайся лепесток!

А в истоках я — мужское начало,

Восход!

До заката так мне идти

Музыкантом с фитилём внутри,

С миллионом имён, среди них — и ты,

А впереди перьетон бесконечности!

Мы приходим без приглашений

В мир живых с вершин.

Я — день, голубь белый,

Я — ночь, ворон чёрный,

Два лика земной колыбели!

Мы приходим без приглашений

В мир живых с вершин.

Я — день, голубь белый,

Я — ночь, ворон чёрный,

Два лика земной колыбели!

Через бесконечность мессы утопив следы льдом,

Я открываю путь в мир иной.

Вой, шорох крыльев...

Растворяясь в пустоте увидишь путь в сфере фонарей, пей,

Верши судьба!

Обитель призрачного света,

Лунного света, мировое гетто,

Ветер разносит имена избранных,

Останови рукой своей языки пламени!

Нет веры в тебе, нет верных решений,

Освещаю Луны звёздами твоё время,

Семь ветров, семь морей, семь творений дня,

Оставь себе ошибки, кури, братан и пей!

Не верь, не спи, не страждуй,

Я не оставлю следы кражи в твоих руках,

Разгорится пламя светлым нимбом над тобой, над твоей головой,

Кто удивит меня игрой, той, что есть бой?

Вой ветер, не вой, пой!

Я проникаю в сферы через глаза во времени,

По пути к рассвету я не оставлю вечный город,

День воплощая последним своим словом.

Ты увидишь дождь, ты примешь боль,

Ты услышишь речи, к которым не готов,

Лай!

Сон сменит рассвет, сигарета, тлей,

Утони и спи, пока день не зажжёт огни.

Мы приходим без приглашений

В мир живых с вершин.

Я — день, голубь белый,

Я — ночь, ворон чёрный,

Два лика земной колыбели!

Мы приходим без приглашений

В мир живых с вершин.

Я — день, голубь белый,

Я — ночь, ворон чёрный,

Два лика земной колыбели!

Дай торкнуся твого дому, що заснув,

Усього небозводу, глечика душі,

Від Іртиша до Босфору, послухай,

Як я, День, по землі свій шлях вершу:

Я ковдру для тебе, Місяць та Ніч,

Я з вітрів і птахів в'ю вінок,

І я є Ява знову і знову,

І я цвіт для тебе, Вино.

Ні-ні, я не друг вам,

Ні-ні, «Я» – не остання літера.

Ранок, в руках я наука,

Сонце, де ти?

Ау?!

Веретено з подихів не вщухає у цьому храмі,

І я — білий просвіт між віками,

Клавіша планетарного фортепіано

Прокидайтесь!

Звати мене, зрозумій, зі Сходу,

Розкривайся пелюстка!

А на початку я — чоловіче начало,

Схід!

До заходу сонця так мені йти

Музикантом з ґнотом усередині,

З мільйоном імен, серед них – і ти,

А попереду пер'єтон нескінченності!

Ми приходимо без запрошень

У світ живих із вершин.

Я – день, голуб білий,

Я – ніч, ворон чорний,

Два лики земної колиски!

Ми приходимо без запрошень

У світ живих із вершин.

Я – день, голуб білий,

Я – ніч, ворон чорний,

Два лики земної колиски!

Через нескінченність меси втопивши сліди льодом,

Я відкриваю шлях у інший світ.

Вий, шарудіння крил...

Розчиняючись у порожнечі побачиш шлях у сфері ліхтарів, пий,

Верши долю!

Обитель примарного світла,

Місячного світла, світове гетто,

Вітер розносить імена обраних,

Зупини рукою своєї мови полум'я!

Немає віри в тобі, немає вірних рішень,

Висвітлюю Місяця зірками твій час,

Сім вітрів, сім морів, сім творінь дня,

Залиш собі помилки, кури, брати і пий!

Не вір, не спи, не страждай,

Я не залишу сліди крадіжки у твоїх руках,

Розгориться полум'я світлим німбом над тобою, над твоєю головою,

Хто здивує мене грою, що є бій?

Вий вітер, не вий, співай!

Я проникаю у сфери через очі у часі,

По дорозі до світанку я не залишу вічне місто,

День втілюючи останнім своїм словом.

Ти побачиш дощ, ти приймеш біль,

Ти почуєш промови, до яких не готовий,

Лай!

Сон змінить світанок, сигарета, попелиця,

Потонь і спи, поки день не запалить вогні.

Ми приходимо без запрошень

У світ живих із вершин.

Я – день, голуб білий,

Я – ніч, ворон чорний,

Два лики земної колиски!

Ми приходимо без запрошень

У світ живих із вершин.

Я – день, голуб білий,

Я – ніч, ворон чорний,

Два лики земної колиски!