Бензиновое зазеркалье - Эйсик

Береги меня от детей,

Храни в недоступном месте

От прямых попаданий солнечных лучей.

Огнеопасно, ни с чем не смешивать!

Передаю послание другу в другой Галактике,

Какой внутри нас клад, как мы сгораем,

В Мире бескрайнем, в Мире без граней,

В Бензиновом Зазеркалье, срывая респиратор!

Десперадо,

Испита мною Ярость, самый экстракт,

Насильно взятый из кармана Божества

Погиба-бла-бла-бла-ющего...

Прости мой друг, но я нашёл то, для чего рождён был

Дождём, Снегом, Огнём, Светом, Ветром,

Земля мне спела:

«Пылай от рождения, сын, как комета!»

И вот я один, боевая единица

На вселенском пути, в облике птицы,

Блуждающее оружие,

Не трожь — разрушу!

Семь, шесть, пять,

Четыре, три,

Два, один…

Гори, гори, гори!

Лев, огненный кнут, эпилепсия,

Плащ из тумана, я нагрет до предела.

По прибору «ноль» агрессии:

Намеренный прыжок со скалы в бездну.

Теперь взамен локтей и кистей крылья,

Вспарываю Я небо пастельное,

Дабы сотлеть быстрее,

Поразив смерть, как цель, своими стрелами.

Я один из тех, кто дал бой системе,

Вьюсь вверх здесь, как растение,

Я один из тех, кто стал видеть сквозь стены,

Рождённый продолжить линию Бессмертных.

Земля, да-да-дала мне той силы,

Что поднимает вверх машины,

Детей, женщин и мужчин,

И я стою в центре этой стихии,

Где фигуры со знаком вопроса,

Где непостижимость справа пожирает социум,

А слева лицо Сокола обращено к Высотам,

В которых реагирует Уран и Стронций.

Это круговорот времён, цикличность,

Действо, закрытое на ключ человечеством,

Величина, число, восьмёрка, вечность

Та, что пред тобой, ту, что мы ищем.

Береги меня от детей,

Храни в недоступном месте

От прямых попаданий солнечных лучей.

Огнеопасно, ни с чем не смешивать!

Береги меня от детей,

Храни в недоступном месте

От прямых попаданий солнечных лучей.

Огнеопасно, ни с чем не смешивать!

Бережи мене від дітей,

Зберігай у недоступному місці

Від прямих влучень сонячних променів.

Вогненебезпечно, ні з чим не змішувати!

Передаю послання другові в іншій Галактиці,

Який у нас скарб, як ми згоряємо,

У Світі безмежному, у Світі без граней,

У Бензиновому Задзеркаллі, зриваючи респіратор!

Десперадо,

Випробована мною Лють, самий екстракт,

Насильно взятий із кишені Божества

Погиба-бла-бла-бла-ного...

Пробач мій друже, але я знайшов те, для чого народжений був

Дождем, Снігом, Вогнем, Світлом, Вітром,

Земля мені заспівала:

«Пилай від народження, сину, як комета!»

І ось я один, бойова одиниця

На вселенському шляху, у вигляді птиці,

Блукаюча зброя,

Не чіпай - зруйную!

Сім, шість, п'ять,

Чотири, три,

Два, один…

Гори, гори, горі!

Лев, вогняний батіг, епілепсія,

Плащ із туману, я нагрітий до краю.

За приладом «нуль» агресії:

Намірний стрибок зі скелі в безодню.

Тепер замість ліктів і кистей крила,

Розпорошу Я небо пастельне,

Щоб змерти швидше,

Вразивши смерть, як ціль, своїми стрілами.

Я один із тих, хто дав бій системі,

В'юсь вгору тут, як рослина,

Я один із тих, хто став бачити крізь стіни,

Народжений продовжити лінію Безсмертних.

Земля, да-да-дала мені тієї сили,

Що піднімає вгору машини,

Дітей, жінок та чоловіків,

І я стою в центрі цієї стихії,

Де фігури зі знаком питання,

Де незбагненність справа пожирає соціум,

А зліва обличчя Сокола звернене до Висот,

У яких реагує Уран та Стронцій.

Це кругообіг часів, циклічність,

Дія, закрита на ключ людством,

Величина, число, вісімка, вічність

Та, що перед тобою, ту, що ми шукаємо.

Бережи мене від дітей,

Зберігай у недоступному місці

Від прямих влучень сонячних променів.

Вогненебезпечно, ні з чим не змішувати!

Бережи мене від дітей,

Зберігай у недоступному місці

Від прямих влучень сонячних променів.

Вогненебезпечно, ні з чим не змішувати!