Im Flatternden Schleier Der Vergänglichkeit - Dornenreich

Vergänglichkeit, man wird ihrer gewahr, meist zu spät

Wandle Stunde um Stunde im Taumel namens Leben

Eingewebt zwischen Gegenwart und Zukunft

Marsch

Nicht Erinnerung

Worte

Nicht Gedanken

Wisse nur den Teller genannt Morgendämmerung

Wie den Rand erkannt als Sonnenuntergang

Grenzenlos allein die Grenzen

Los akzeptiert, ersehnt umschlungen

Bestatten-Gestatten

Vernehmbar ist es, weit geflossen, Vergänglichkeit hat mannig Sprossen

Wo diese sind denkt der Mensch an Ziel, er will alles und davon viel

In jungen Jahren lässt er Sprosse um Sprosse hinter sich

Noch ist ihm die Zeit nicht hinderlich.

Doch die Zeit ist ewig-

Rhythmisch-rein

Der Mensch hingegen weichend klein.

Die Jugend schwindet, die Sprossen

Bleiben

Und die Zeit beschließt den Reigen

Keine Sprosse wird mehr erklommen

Die Zeit hat dem Mensch die Kraft genommen

Laufend lässt sie Erinnerungen verblassen

In die Obhut des Todes bist Du nun entlassen

Минущість, людина усвідомлює її, зазвичай занадто пізно

Гуляйте годину за годиною в шаленому житті

Сплетений між теперішнім і майбутнім

марш

Не пам'ять

слова

Не думки

Знайте тільки тарілку, що називається світанок

Як край, визнаний заходом сонця

Безмежні лише межі

Лос прийняв, жадав обійняти

Поховати-дозволити

Це чутно, текло далеко, швидкоплинність має багато паростків

Там, де вони, люди думають про мету, хочуть всього і багато чого

У молодому віці він залишає сходинку за сходинкою

Час йому ще не перешкода.

Але час вічний

Ритмічно чистий

З іншого боку, люди такі малі.

Згасає молодість, росте

Залишайтеся

І час завершує раунд

На жодну сходинку більше не піднімаються

Час позбавив людину сили

Вона постійно згасає спогади

Тепер вас відпустили під опіку смерті