Зима - ДМЦ

Зима, зима… То на свадьбу, то на поминки.

Мне б хоть раз да по снегу промчаться голеньким.

Зима, зима… Кружит в платье подвенечном

Ночкой темной, тихой и бесконечной.

Небо фатою белой меня накрыло,

Платьем в сугробах.

Вьюга меня любила,

Стиснула да сдавила морозом рожу,

Так умирал в степи на меня похожий…

Зима, зима… Я же суженый твой простуженный.

Под венец встань со мною в замерзшей луже.

Зима, зима… Заморила беднягу холодом.

Я не ямщик, но поверь мне тоже холодно.

Небо фатою белой меня накрыло,

Платьем в сугробах.

Вьюга меня любила,

Стиснула да сдавила морозом рожу,

Так умирал в степи на меня похожий…

Зима, зима… То на весілля, то на поминки.

Мені б хоч раз і по снігу промчатись голеньким.

Зима, зима… Крутить у сукні вінчальній

Вночі темною, тихою і нескінченною.

Небо фатою білою мене накрило,

Платтям у гурбах.

Завірюха мене любила,

Стиснула та здавила морозом пику,

Так вмирав у степу на мене схожий...

Зима, зима… Я ж наречений твій застуджений.

Під вінець встань зі мною в замерзлій калюжі.

Зима, зима... Заморила бідолаху холодом.

Я не ямник, але повір мені теж холодно.

Небо фатою білою мене накрило,

Платтям у гурбах.

Завірюха мене любила,

Стиснула та здавила морозом пику,

Так вмирав у степу на мене схожий...