Всё по Фрейду - ДМЦ

Грусть осенняя дней простуженных…

Ночь сморкается в небо звездами.

Слышишь шепот сердец разбуженных

Слишком поздно любовью позднею?

Одуревшее подсознание прячет совесть в сейф,

Кольца в шкатулочку…

Невесомое состояние…

Все по-Фрейду расслабся, дурочка.

Взявшись за руки к сказкам осени

Летим как листья и не боимся высоты

Ветер нас уносит в направлении…

Мне все-равно куда — рядом будешь ты!

В ожидании неизбежного вся дрожишь.

Как костер пылая

Губы шепчут слова нежные

Все по-Фрейду расслабся, милая.

Ночь предательски все подстроила

Не оспаривай доказательства!

Осень сердце твое успокоила

По сложившимся обстоятельствам…

Связь обратная вновь утрачена

Летишь по городу — птица безкрылая,

Но вина твоя не доказана!

Ведь все по-Фрейду!

Не так ли милая?

Сум осіння днів застуджених.

Ніч сякає в небо зірками.

Чуєш шепіт сердець збуджених

Занадто пізно коханням пізніше?

Одуріла підсвідомість ховає совість у сейф,

Кільця в шкатулочку...

Невагомий стан.

Все по-Фрейду розслабився, дурненька.

Взявшись за руки до казок осені

Летимо як листя і не боїмося висоти

Вітер нас відносить у напрямі…

Мені все одно куди— поруч будеш ти!

В очікуванні неминучого вся тремтиш.

Як багаття пала

Губи шепочуть ніжні слова

Все по-Фрейду розслабився, люба.

Ніч зрадницьки все підлаштувала

Не заперечуй докази!

Осінь серце твоє заспокоїло

За обставинами, що склалися…

Зв'язок зворотний знову втрачено

Летиш по місту — птах безкрилий,

Але вина твоя не доведена!

Адже все по-Фрейду!

Чи не така мила?