Мой героин - ДМЦ

Осень иглами – золото в вены.

Кровь и имя твое – руны…

Все хрустальное – об стены,

Все банальное – о струны.

Тихо сердце поет, стонет

Про билет в никуда, слышишь?

Смерть на следующей остановке.

Дверь открылась.

Все.

Я – вышел.

Опять твои глаза волнуют душу.

Я растворяюсь в них, как осень в венах…

Ты – мой героин… Ты – мой убийца скучный!

Любовь – преступленье.

Приговор.

Расстрел.

Измена.

Осень шепчет твое имя,

Что от ломки спасает, как доза.

Боль дрожащей рукой снимет,

Вены вскроют шипами розы…

Ветер с кленов такой неловкий,

Я его напоследок слышал.

Смерть стояла на остановке.

Я ей просто на встречу вышел…

Осінь голками – золото у вени.

Кров та ім'я твоє – руни…

Все кришталеве – об стіни,

Все банальне – про струни.

Тихо серце співає, стогне

Про квиток у нікуди, чуєш?

Смерть на наступній зупинці.

Двері відкрилися.

Усе.

Я вийшов.

Знову твої очі хвилюють душу.

Я розчиняюся в них, як осінь у венах.

Ти – мій героїн… Ти – мій убивця нудний!

Кохання – злочин.

Вирок.

Розстріл.

Зрада.

Осінь шепоче твоє ім'я,

Що від ламання рятує як доза.

Біль тремтячою рукою зніме,

Відня розкриють шипами троянди.

Вітер з кленів такий незручний,

Я чув його насамкінець.

Смерть стояла на зупинці.

Я їй просто на зустріч вийшов.