Море - ДМЦ

Босиком по желтому песку бредут облака вдоль линии берега.

Нас с тобой девятою волной накрыло, а ты мне не верила...

Нас с тобой забыли где-то там – за горизонтом в пыльных городах.

Мы с тобой сошли с ума, разрушив все мосты в пух и прах...

Нам с тобой забыли позвонить, а мы бы не смогли ответить!

Мы с тобой сменили шум метро на этот прибой, что подарил нам ветер!

А вокруг нет никого, лишь звёзды в небе ярко светят.

Мы с тобой сошли с ума, забыв о том, что мы давным-давно не дети...

Мы с тобой бежали от тоски подальше от холодов.

Здесь тепло, не давит на виски скрип рельс и шум поездов...

Мы с тобой оставили там все, что можно было отдать,

Но, увы, от себя не убежишь... И, к счастью, от меня тебе не убежать!

Босоніж по жовтому піску бредуть хмари вздовж лінії берега.

Нас із тобою дев'ятою хвилею накрило, а ти мені не вірила...

Нас із тобою забули десь там – за обрієм у запорошених містах.

Ми з тобою збожеволіли, зруйнувавши всі мости в пух і прах...

Нам із тобою забули зателефонувати, а ми б не змогли відповісти!

Ми змінили шум метро на цей прибій, що подарував нам вітер!

А довкола немає нікого, лише зірки в небі яскраво світять.

Ми з тобою збожеволіли, забувши про те, що ми давним-давно не діти...

Ми з тобою бігли від туги подалі від холодів.

Тут тепло, не тисне на віскі скрип рейок та шум поїздів.

Ми з тобою залишили там все, що можна було віддати,

Але, на жаль, не втечеш від себе... І, на щастя, від мене тобі не втекти!