Пусть всё останется как есть… - ДМЦ

По доброй воле и без принуждения.

О чем ты думала?

Живи и радуйся!

Проходят годы.

Слезы в дни рождения.

Солнце взойдет — вставай.

Зайдет — укладывайся.

Кому — то новая звезда.

Тебе же —

Медвежья грусть самой большой медведицы…

Ждала того, что «не случится никогда».

И вот оно произошло… Самой не верится?

«Пусть все останется как есть!»…но поезда

Сведут с ума.

Убьют тоскою города.

Жаль мы не в фильме — в жизни

Все наоборот.

Герои ищут выход, но находят вход…

«Пусть все останется как есть!»…

Печаль и радость на двоих, но тишина

Тебе одной принадлежит и ты молчишь.

А если есть вопрос, то нужно отвечать

И утро требует ответ — ты притворилась словно спишь.

Ложь делит сердце пополам, ночь даст совет!

Но кто ей право дал без справки в душу лезть?

А счастье вроде где-то там.

А может здесь?

«Пусть все останется как есть!»… «Пусть все останется как есть!»…

«Пусть все останется как есть!»…но поезда

Сведут с ума.

Убьют тоскою города.

Жаль мы не в фильме — в жизни

Все наоборот.

Герои ищут выход, но находят вход…

«Пусть все останется как есть!»…

З доброї волі і без примусу.

Про що ти думала?

Живи та радій!

Минають роки.

Сльози у дні народження.

Сонце зійде — вставай.

Зайде — вкладайся.

Кому - то - нова зірка.

Тобі ж —

Ведмежий сум найбільшої ведмедиці.

Чекала на те, що «не станеться ніколи».

І ось воно сталося... Самою не віриться?

«Нехай все залишиться як є!» ... але поїзда

Зведуть з розуму.

Вб'ють тугою міста.

Жаль ми не у фільмі — в життя

Все навпаки.

Герої шукають вихід, але знаходять вхід...

"Нехай все залишиться як є!"

Сум і радість на двох, але тиша

Тобі одній належить і ти мовчиш.

А якщо є питання, то потрібно відповідати

І ранок вимагає відповідь — ти прикинулася наче спиш.

Брехня ділить серце навпіл, ніч дасть пораду!

Але хто їй право дав без довідки в душу лізти?

А щастя наче десь там.

А може тут?

«Нехай все залишиться як є!»… «Нехай усе залишиться як є!»…

«Нехай все залишиться як є!» ... але поїзда

Зведуть з розуму.

Вб'ють тугою міста.

Жаль ми не у фільмі — в життя

Все навпаки.

Герої шукають вихід, але знаходять вхід...

"Нехай все залишиться як є!"