In Vengeful Embrace - Disillusion

There was an echo, an old sore,

A bewildering reflection.

No winds, but cricket chirps

alongside to the trail.

Traces before me.

Something flitting across.

Maybe a shadow, a famine imagery.

A pasture on the left repeals my worry

That no soul had been here before me As at this glimpse of joy appeared

A long lost fiend who spoke to me:

Welcome, brother.

Welcome, traitor.

Welcome, ever longed-for Intimate.

Repent and atone in vengeful embrace.

In vengeful embrace.

I was seized with mere fear

As at his words I did recall

A face, a name, my frailty.

A tragedy in december snow.

And all turned into rampant

Tendrils entwined about my neck.

A mist gathered where suns would be And again he did speak to me Welcome, brother.

Welcome, traitor.

Welcome, ever longed-for Intimate.

Repent and atone in vengeful embrace.

In vengeful embrace.

She burdened me with her kiss

Bedecked garment in the clear

Yearned for her in fetters sweet

That were never meant to release.

December’s virgin snow

A tender touch at ease

let luster grow in her eyes

At our chalet in conceal.

And she burdened me with her kiss

Bedecked garment in the clear

Yearned for her in fetters sweet

Never meant to release.

When luster passed from her eyes.

Again there was this echo,

an old sore torn wide open,

This bewildering reflection.

I did repel, but never repented.

Oh brother, traitor.

Ever longed-for Intimate

Woe betide you

For you stole what was mine.

Було відлуння, стара ранка,

Дивовижне відображення.

Вітру немає, а цвірінькає

поруч із стежкою.

Сліди переді мною.

Щось пролітає.

Можливо, тінь, зображення голоду.

Пасовище ліворуч скасовує моє хвилювання

Що до мене тут не було жодної душі, коли з’явилася радість

Давно втрачений негідник, який говорив зі мною:

Ласкаво просимо, брате.

Ласкаво просимо, зраднику.

Ласкаво просимо, інтимний.

Покайтеся та спокутуйте в мстивих обіймах.

У мстивих обіймах.

Мене охопив просто страх

Як на його слова, я пригадав

Обличчя, ім’я, моя слабкість.

Трагедія в грудневому снігу.

І все перетворилося на розгул

Вусики сплелися на моїй шиї.

Туман зібрався там, де будуть сонця, І знову він заговорив зі мною, Ласкаво просимо, брате.

Ласкаво просимо, зраднику.

Ласкаво просимо, інтимний.

Покайтеся та спокутуйте в мстивих обіймах.

У мстивих обіймах.

Вона обтяжила мене своїм поцілунком

Прикрашений одяг у чистому вигляді

Тужив за нею в кайданах солодкого

Вони ніколи не мали намір випустити.

грудневий сніг

Ніжний дотик

нехай в її очах росте блиск

У нашому шале в прихованому.

І вона обтяжила мене своїм поцілунком

Прикрашений одяг у чистому вигляді

Тужив за нею в кайданах солодкого

Ніколи не збирався випускати.

Коли блиск пройшов з її очей.

Знову було це відлуння,

стара ранка, розірвана навстіж,

Це дивовижне відображення.

Я дав відсіч, але ніколи не покаявся.

О, брате, зраднику.

Завжди жаданого інтимного

Горе тобі

Бо ти вкрав те, що було моїм.