Back To Times Of Splendor - Disillusion

Half way through the wheat, my golden foe

With his itching ears in the scorching heat

The weight of summer, torment to my hands

Armed with a sickle I am out for his beguiling glance

Thought I heared a mare neighing from the creek

Where in every hour spared we anxiously would meet

Drunken whispers noone could hear

'til the day when hordes of wasps

Poisoned every hour so passed

She was faint as I when she spoke to me

Reluctantly.

Words came through

Words of leaving here and leaving me

And her eyes grew bigger then

Bound in moonlit glittering

She Leaned to me and whispered tears into my ear

Well, I went to see the creek again

And many a day I’d stand at its shoreline wondering

If it might be heading north

Through the timber, passed the lake and our chalet

Should have gone with her, should have gone with me

But I stayed when she begged me

To come with her, never to separate, never to be alone

And lept silent when I should have sung the song of heart

And remained loyal to the thief

There is a road that I must travel

May it be paved or unseen

May I be hindered by a thousand stones

Still onward I’d crawl down on my knees

At sudden swallows took upon the scene

Heralding what I could not have foreseen

A threat of rain on the dark horizon

A strong foreboding of a storm arising

And willows’d roar, midges dazzled

Birches sigh from painful lessons

Lessons they’d learned in life

That every stem breaks if bent too far

Will I run for a shelter and quiver?

Will I run away, be idle and shiver?

And thunders pound so hard, pound the drums of warfare

Hungry clouds draw closer with reptile teeth as lightning

Is it the fear of the inevitable that is keeping me awaiting?

I am rigid as of reverence, still and enduring

I must have seen it coming

Oh my longing’s neverending.

Time’s so pale

So come with colors, paint it burning red

I fear no more, can see clearly now

The morning sun beyond the clouds

And when the dark night seems endless

With only a quarter moon left of light

I am longing back to times of splendor

Longing far away, away from here and back to you

I swagger back and forth dancing the betrayer’s dance

For the last of all times, I swear

For the last damn time, I swear !

I am over and through with all your lectures

I know this is the right step to do

Over and through with all you lectures

I know this is the right thing to do !

If I don’t leave now I will be lost in the hot burning dungeon

They have oh so thoroughly prepared for me to all eternity

Hear her whispering feel my cheek ablaze

And I take the first step of a thousand more to come

There is a road that I must travel

May it be paved or unseen

May I be hindered by a thousand stones

Still onward I’d crawl down on my knees

На півдорозі пшениця, мій золотий ворог

З його сверблячими вухами в палючу спеку

Вага літа, мука для моїх рук

Озброєний серпом, я дивлюся на його чарівний погляд

Здавалося, що я чую, як кобила ірже з струмка

Де через кожну вільну годину ми з тривогою зустрічалися

П’яних шепіт ніхто не чув

до того дня, коли орди ос

Отруювався щогодини так пройшло

Коли вона говорила зі мною, вона була слабкою, як і я

Неохоче.

Слова прозвучали

Слова про те, щоб піти звідси й покинути мене

І тоді її очі виросли

Зав’язаний у місячному блиску

Вона нахилилася до мене і прошепотіла мені сльози на вухо

Ну, я знову пішов подивитися на струмок

І багато днів я стояв біля його берегової лінії, дивуючись

Якщо це ймовірно прямуватиме на північ

Через ліс пройшли озеро і наше шале

Треба був піти з нею, повинен був піти зі мною

Але я залишився, коли вона мене благала

Щоб йти з нею, ніколи не розлучатися, ніколи не бути самою

І мовчав, коли я мав би заспівати пісню серця

І залишився вірним крадієві

Є дорога, якою я му проїхати

Нехай він буде асфальтований чи невидимий

Нехай мені завадить тисяча каменів

Ще далі я б повзав на колінах

Раптово ластівки вийшли на сцену

Звісно про те, чого я не міг передбачити

Загроза дощу на темному горизонті

Сильне передчуття, що виникне буря

І верби ревуть, мошки засліплені

Берези зітхають від болючих уроків

Уроки, які вони засвоїли в житті

Кожне стебло ламається, якщо занадто сильно зігнути

Чи побіжу я за притулком і сагайдаком?

Я втечу, буду бездіяльно й тремтіти?

І гріми б’ють так сильно, б’ють у барабани війни

Голодні хмари наближаються із зубами рептилій, мов блискавка

Невже страх перед неминучим змушує мене чекати?

Я ж твердий у шанування, нерухомий і витривалий

Я, мабуть, бачив це

О, моя туга нескінченна.

Час такий блідий

Тож подайте кольори, пофарбуйте їх у червоний колір

Я більше не боюся, тепер добре бачу

Ранкове сонце за хмарами

І коли темна ніч здається нескінченною

Залишилося лише чверть місяця світла

Я сучуся назад у часи пишності

Туга далеко, подалі звідси й назад до  вас

Я хвастаюсь взад-вперед, танцюючи танець зрадника

Востаннє, клянусь

В останній чортовий раз, клянусь!

Я закінчив із усіма вашими лекціями

Я знаю, що це правильний крок

Наскрізь з усіма вами лекціями

Я знаю, що це правильна річ!

Якщо я не піду зараз, загублюся в гарячому палаючому підземеллі

Вони так ретельно підготували для мене всю вічність

Почуй її шепіт, відчуй, як моя щока палає

І я роблю перший крок з тисячі ще попереду

Є дорога, якою я му проїхати

Нехай він буде асфальтований чи невидимий

Нехай мені завадить тисяча каменів

Ще далі я б повзав на колінах